Архів серпня 15, 2024
Існує одна проблема, одна єдина в світі, –
повернути людству духовний зміст, духовні турботи.
(Антуан де Сент Екзюпері)
Той новітній дух сьогодні, у час війни, пробився крізь станове та зросійщене українство. Що таке станове українство одразу ж виникає питання? Правила життя знайдені у духовному погляді на світ у старі часи, ставали становим, звичаєвим способом життя. Але коли той духовний погляд у суто технологічних змаганнях віку завмер, ті правила чинної добропорядності ставали перепоною у розвитку людського суспільства, яке повинно у своєму поступу відповідати на вимогу часу. Тому Ніцше і говорить про людське, що занадто людське. Маючи на увазі той консерватизм давнього , яке полишено свого оновлення у технічну еру. За яким якраз і стоїть справжня людина та сама мета її життя.
Як вийти з полону тих віджитих правил життя постає питання? На сьогодні існують рецепт від нашого старожила з Карпат Андрія Ворона: “ через поле смиренне дійдете тихої води“. Те саме говорить поєт і філософ Персії Румі: “ дозвольте тиші привести вас до джерела життя “. Як? Та у відродженні того самого духовному погляді на світ в центрі якого стоїть образа інтуїція будь якої талановитої людини, що торкається того джерела. Саме це і відроджується на тлі війни розв’язаної Росією проти України, як майже одвічного носія тієї правди світу. Бо заперечує ту свободу варвара, яка культивується в імперській Росії.
Цей перехід у становлення духовної сили на полі бою став можливим через ту велику світову душу, яку від початку утримувала земля України, як перш за все правонаступниця Київської Руси. Той дух лицарства Аркону, що панував у орійські часи пробився знову і являє собою становлення нової людина у світі, де ту надію давно втрачено. Надія ця, що пролунала у свій час у Докії Гуменної та Олеся Бердника, таки збувається у горнилі тієї війни, що затіяла Росія проти України, намагаючись зберегти свій панмонголіський слід на бувших просторах Країни Рад. Яка звісно Країною Рад не була, а будувала суто індустріальний соціалізм де розвитку справжньої людської сутності не було місця. Тому тут і панував дуже низький рівень самосвідомості тих будівників соціалізму. Обмежений соціум опертий на робітників та селян того омріяного суспільства рівності та братерства продемонструвати не міг. Чому? Мабуть тому, що людина це не тільки це їда та питво, разом з наданим житлом у місці проживання, це щось більше.
Науковий комунізм зупинився на національнім питанні зрозуміти якого йому не було ніякої змоги через суто зовнішню світоглядну позиції його творців. Їх теоретично задовольняв лише урізаний варіант філософії Канта, Гегеля та Фейрбаха з прийнятим, так само урізаним Картезіанським принципом у науці. Інтегральність людської самосвідомості у гностичнім християнстві від Альфи до Омеги їм була недосяжна. Формула Петра: “ Дух животворить, а буква вбиває“ та Фоми Аквінського: “ життя людське полягає у осягненні божої правди на землі “, – їм була недосяжні. Знову ж таки чому?
Мабуть тому, що головним в усвідомленні причинної правди світу на рівні його слабкої метрики є образна інтуїція. Саме та інтуїція, яка за Ніцше несе вісті божі що керують світом. Саме через це Микола Кузанський, з філософії якого почалася ера Великого Відродження в Європі, головним вважав містичне, читай трансцендентне, богослов’я. На сьогодні це знання причинної правди цілісного світу поєднаного у одне на плані його слабкої метрики у позаантопному бутті. Цього будівники світлого майбутнього не знали та і не хотіли знати, нехтуючи так званим національним питанням, яке все те утримувало, як виявляється, у своєму першовитоку.
Тому вони і громили церкви знищуючи саму надію на якесь пристойне становлення самої людина в їх обмеженому устрії світу. За це їх недбальство прийшлося заплатити ріками людської крові.
Так, суспільство рівності та свободи від узурпуючого владу людського егоцентризму можливе, але потребує знищення самого егоцентризму, що і відбувається у випадку пробудження людського духу, який саме і панує у будь якому національному утворенні. Інтегральність культури якого якраз і веде до того пробудженого духовного стану, який сьогодні і демонструє Україна.
І сьогодні це стало мало не світовим явищем на тлі сталих національних утворень Європи.
Сам рівень абстрагованого мислення досягнутий у кінці 20 го та на початку 21 го століття забезпечує це здійняття людського духу. Про це знали ще на Січі, коли людина торкається правди – істини у своєму позаантопному бутті, вона потрапляє на волю, де її ментальність виливається у форму відповідну до землі свого народження. Культура нації це та знакова форма артефактного буття людини, яку вона народжує і в якій потім постає як світова сутність.
Штучність російської мови, що постала від церковної, в якій було винищено санскритичні лунання старої мови, поєднуючі зовнішній та внутрішній світи людини у Одне, відповідає глобалістичним тенденціям пануючим у індустріальному світі. Який саме і зумовлює три головні кризи у людському суспільстві. Це криза у природознавстві, у навалі нових хвороб, та генетичних збоях у медицині та криза ортодоксальних релігій, що вже нікого не спасають від “юдолі скорботи та печалі” у людському житті.
Нове пробудження духу починеться, як це і було завжди від землі, в тіні якої тчуться килими людської долі, як за Оленою Реріх та ховається головна змістовність людського життя, як за Соломоном. Це саме те поєднання землі та неба, яке знаходимо у сарматській Тамзі, з якого і поставав воїн духу на терені земель України – Руси у давні часи. Тому нове відродження культури Русів на терені земель України беззастережне, але воно повинно увібрати в себе всі ті досягнення, які стали головним здобутком людства в кінці 20 –го та на початку 21 – го століття.
І це процес простягнутий на роки, в якому саме молоді вирішувати світ якої України Руси вони хочуть тут побудувати у обхід людського постіндустріального егоцентризму. Біда розвитку та становлення якого і провокує війни, коли накопичене багатство аж ніяк не корелює з рівнем осягнутої самосвідомості. Це ж віддавніх часів відомо, знання сущого та осягнутої в житті правди істини по можній кості б’є, як це записано у манускрипті оріїв. Тому Антуан де Сент Екзюпері був цілком правий, коли проголосив ту єдину проблему, що стоїть сьогодні перед людством – повернути йому духовний зміст, духовні турботи.
Справжній зміст і справжні духовні турботи, доповнимо ми його. Що неможливо без поширення горизонту людського життя до рівня цілісного світу.
Як? Все лежить у поверненні до свого першообразу, того образу, з яким людина і з’являється у цьому світі. Саме про цей образ, як образ Сина Божого, що має життя вічне і говорили великий Аватар світу Ісус із Назарету разом з нашим великим філософом Григорієм Сковородою.
Щасти Вам.
Звичаєвий кодекс цілісної людини та громадянина постає в Україні з Січового Права сталого життя українського козацтва на Запорізькій Січі. Які несуть у собі правила спорідненого життя людини з світовим цілим пануючим у непроявленім. Ці правила або ж усвідомлення є давньою традицією Русів ще з часів Аркону. Де через усвідомлену лицарську честь та споріднену з цілісним світом совість йшло пробудження людського духу у його причетності до причинного світу пануючому у невимовнім. Звідки та причинна правда цілісного світу потрапляла у людське життя. Сила, що в цей час приходила, мала розум споріднений з правдою живого світу. Тому не несла розору в людське суспільство, а навпаки несла гармонію, всіляко захищаючи його від егоцентризму будь якої влади. Духовна культура Київської Русі поставала саме з цього духовного досягнення лицарства у прибалтійському слов’янстві. Центром якого була та глибока культура проникнення у поза антропне буття, що панувала на Арконі, малій державі полабських слов’ян. У давні часи Аркон був місцем паломничества молодих воїнів з Русі де вони набиралися гарту та духовного звитяжничества. Сама назва Рус веде своє походження від говірки полабських слов’ян руг – се або ж рут – се, де глухі звуки з часом були втрачені і вийшов Рус. Саме ця корінна для Русів культура і закріпилася на Київській Русі підкріплена ще сарматським лицарством. Тому слов’яни, як і вся Русь весь час і боролися з поганими – тими завойовниками, що приходили з азійських просторів з їх переважно кочовою, відірваною від землі культурою. Чому поганими? Бо нищення та грабунок у здобутті чогось на стороні були їх головним промислом. Ця ж культура під впливом пануючого панмонголізму, у навалі монголів на Русь, осіла і на північних болотах, що були колонією Київської Русі, Де здобуток чогось на стороні стало головним промислом і вершиною звитяжничества. З цією поганською ідеологією, як за давньою традицією, і воює сьогодні Україна, як подовжувач давньої культури духовного лицарства у поєднанні з природною етикою цілісного світу.
Цей же глибокий внутрішній зміст, як усвідомлену правду життя, несло українське лицарство вже на Запорізькій Січі. Січове право яких у пануючій тут культурі характерництва несло у собі ту глибину поєднання людина з божим, супраментальний планом світу, що віддавна існувала на Русі.
Серед цих правил життя на волі, в усвідомленні цілісного світу, можливо виділити за головні наступні переконання:
– Світ збудовано на правді якою є сам. (Божа правда панує скрізь)
– Світ невпізнанний, але я його знаю. (Людина може сприймати світ через свій пробуджений духовний погляд)
– Я у світі, а світ в мені. (Справжня людина і світ Цілісності є одне)
– На шляху життя не існує домагань, а є тільки шлях. (сходження до вищих станів свідомості саме веде людину у житті)
– На шляху життя слідуй тій правді, що розлита в довкіллі. (Слідування причинній правді світу стає головною умовою життя)
– Чесноти життя постають з їх усвідомлення на плані живої природної етики. ( головні правила життя такі як честь, совість, людяність та порядність постають з усвідомлення причинної правди живої етики цілісного світу)
– Ти рівний всім і кожному окремо але по духу немає тобі рівного на землі у твоєму доторку до Єдиного.
– Три речі мають значущість твоя земля, твій народ і твоє серце. (лицарські звитяги є подовженням живої етики світу на проявленому плані людського буття)
– Божа правда це те чим живе твоє довкілля. Слідуй невимовному не переступаючи межі. (Бог і гармонія світу у оточуючому довкіллі є Одне)
– Беззастережно поважай тих, хто поряд з тобою, їх долю та права. Допомагай ближньому на шляху і пройдеш.( кожен хто прийшов у цей світі являє волю Єдиного, поважай його і себе)
Так життя стає справжнім без сорому за нього.
Усі божі чари відеш.
Жичу одну гожу добу цю.
Чуй і вір в знання входячи.
Справжнє боже присутнє скрізь.
Наукове дослідження в галузі езотеричної науки та культури за антропологічною межею сьогодні впевнено доводить людську причетність до цілісного, причинного світу, пануючому на тонкому енергетичному плані у непроявленім. Саме цілісний план за «межею тирла» людської толоки життя віддавна був головним горизонтом у формуванні автентичної культури України, де пошук правди-істини завжди стояв на повістці дня.
Чому?
Від цього поставало бачення та знання причинного порядку речей у подійному полі життя, яким керувалися у повсякденному бутті, що було вкрай важливим для хліборобської нації, народна мудрість якої каже: «Хліб – усьому голова». Праця землероба поєднувала людину з землею, яку вона обробляла, а від того пізнавала причинний порядок існуючий у тіні самого її життя.
Саме тому, виникла культура, що поєднувала у собі землю та небо у людському бутті, як у сарматській племінній Тамзі, де людина опановувала світову цілісність, а разом із нею правду та силу цілісного, поєднаного світу у собі. З чого і поставала у всі часи лицарська звитяга, яка приходила до розкриття людського духу у тому опануванні через розкритий канал її совісті та честі. Та честь, як за Ліберієм, була для всіх одна. Як наслідок і постала нація, духовним кредо якої було: «Якщо не ми, то хто?». Ця лицарська звитяга девіз якої: “ніхто крім нас”,– притаманна всьому світовому лицарству, честь та совість якого є коренем світової індоєвропейської культури і сьогодні.
Проведений науковий аналіз подієвого поля життя за антропологічною межею на внутрішнім плані доводить:
1. Людина володіє двома рівнями своєї самосвідомості, в якому приймає участь, як ліва, так і права півкулі головного мозку. Їх поєднання у одне веде до цілісного, трансцендентного сприйняття світу за антропологічною межею, в якій сьогодні панує лише зовнішнє уявлення світу.
2. Світ у такому цілісному сприйнятті являє собою цілісне, причинно пов’язане поле, утримуюче в собі ту живу етику життя, за якою існує весь рослинний та тваринний світи на проявленому, зовнішньому плані.
3. Інтуїтивно-образне сприйняття, яким володіє кожна талановита людина сьогодні, має за свій виток ті самі образні команди-наміри, що приходять з причинного поля цілісності, у сродній людській життєдіяльності з причинним світом.
4. Подібне інтуїтивно-образне сприйняття віддавна вважалося образним мисленням на рівні тіні людського усвідомлення світу, за яку виступав ментальний простір образної пам’яті. Образ подібного занурення у тінь непроявленого світу завжди поєднувався з землею того ареалу проживання адаптація до якого народжувала особливий, знаковий, ментальний образ самої людини пануючий на її внутрішньому плані, вітальна форма якого, як Пан та Пані, завжди вшановувалася в українстві.
5. Знакова культура, що в цей час виникала, несла у собі відбиток того трансцендентного, інтуїтивно-образного світосприйняття, що несло з собою знання причинної правди-істини, яка мала за свій початок причинне поле світової цілісності пануючої у непроявленому.
6. Поєднана у одне цілісне усвідомлення культура, що в цей час виникала, несла у собі знакові резонуючі форми, утримуючі повсякденний дотик до причинного плану світу. Той ментальний настрій та характерність у образному, причинно пов’язаному мислетворенні покладалися в художні вироби, панували у мові, піснях та ритуалах звичаєвостей, що народжувались у адаптації до патерну умов землі ареалу проживання.
7. Так виникав етнос та нація, життя яких від цього отримувало свою цілісну змістовність та повноту усвідомлення світу. Щасливе майбуття у лихоліттях історії існування народу залежало саме від цього.
8. У культурі будь-якого народу від того пролягав шлях справжнього буття людини, як світової особистості. Його головна мета полягає у спрямованості до того першообразу, з яким людина приходить у цей світ. «Ти не цей, ти – той», – у суфійській традиції. Осягнення саме цього першообразу у кінці життя веде до переходу до ієрархії світу, частку якого людина насправді собою і являє.
9. Cвідчення цього лежить у відомому пророкуванні Ісуса із Галілеї: «І постануть живі із мертвих у кінці часу», де він говорить про те пробудження людства у час його переходу до свого цілісного світосприйняття. Розуміння цього і є другим пришестям Христа на землю, що очікується. Разом з ним відбудеться друге пришествіє Ора, Заратустри, Магомета, Будди в глибинному розумінні того, що вони принесли людству у свій час. У відповідності до відомого виразу Миколи Тесли: “Кожна людина народжується в цей світ Буддою, Заратустрою, Ісусом Христом“.
10. Шлях до того розуміння сьогодні відкриває абстраговане мислення, опановане людством у кінці двадцятого та на початку двадцять першого тисячоліття. Воно дозволяє увібрати весь потенціал того живого світу, що панує у причинному полі на непроявленому плані, не застосовуючи до того міфологію та образи тих божеств, що раніше поставали від цього.
В світлі викладеного вище, вже сьогодні можливо говорити за значне посилення енергетичного потенціалу людини у її інтуїтивно-образному сприйнятті світу, через яке континуальна енергія цілісного світу входить у її життя. Здоров’я, довголіття та сама змістовна наповненість людського життя сьогодні залежить саме від цього. Саме за цю правду-істину у становленні цілісної людина у цьому світі і бореться сьогодні Україна, як центр світового вузла індоєвропейської культури у давнім пророцтві своєї великої письменниці Докії Гуменної та Олеся Бердника.