Усі божі чари відеш.
Жичу одну гожу добу цю.
Чуй і вір в знання входячи.
Справжнє боже присутнє скрізь.
Наукове дослідження в галузі езотеричної науки та культури за антропологічною межею сьогодні впевнено доводить людську причетність до цілісного, причинного світу, пануючому на тонкому енергетичному плані у непроявленім. Саме цілісний план за «межею тирла» людської толоки життя віддавна був головним горизонтом у формуванні автентичної культури України, де пошук правди-істини завжди стояв на повістці дня.
Чому?
Від цього поставало бачення та знання причинного порядку речей у подійному полі життя, яким керувалися у повсякденному бутті, що було вкрай важливим для хліборобської нації, народна мудрість якої каже: «Хліб – усьому голова». Праця землероба поєднувала людину з землею, яку вона обробляла, а від того пізнавала причинний порядок існуючий у тіні самого її життя.
Саме тому, виникла культура, що поєднувала у собі землю та небо у людському бутті, як у сарматській племінній Тамзі, де людина опановувала світову цілісність, а разом із нею правду та силу цілісного, поєднаного світу у собі. З чого і поставала у всі часи лицарська звитяга, яка приходила до розкриття людського духу у тому опануванні через розкритий канал її совісті та честі. Та честь, як за Ліберієм, була для всіх одна. Як наслідок і постала нація, духовним кредо якої було: «Якщо не ми, то хто?». Ця лицарська звитяга девіз якої: “ніхто крім нас”,– притаманна всьому світовому лицарству, честь та совість якого є коренем світової індоєвропейської культури і сьогодні.
Проведений науковий аналіз подієвого поля життя за антропологічною межею на внутрішнім плані доводить:
1. Людина володіє двома рівнями своєї самосвідомості, в якому приймає участь, як ліва, так і права півкулі головного мозку. Їх поєднання у одне веде до цілісного, трансцендентного сприйняття світу за антропологічною межею, в якій сьогодні панує лише зовнішнє уявлення світу.
2. Світ у такому цілісному сприйнятті являє собою цілісне, причинно пов’язане поле, утримуюче в собі ту живу етику життя, за якою існує весь рослинний та тваринний світи на проявленому, зовнішньому плані.
3. Інтуїтивно-образне сприйняття, яким володіє кожна талановита людина сьогодні, має за свій виток ті самі образні команди-наміри, що приходять з причинного поля цілісності, у сродній людській життєдіяльності з причинним світом.
4. Подібне інтуїтивно-образне сприйняття віддавна вважалося образним мисленням на рівні тіні людського усвідомлення світу, за яку виступав ментальний простір образної пам’яті. Образ подібного занурення у тінь непроявленого світу завжди поєднувався з землею того ареалу проживання адаптація до якого народжувала особливий, знаковий, ментальний образ самої людини пануючий на її внутрішньому плані, вітальна форма якого, як Пан та Пані, завжди вшановувалася в українстві.
5. Знакова культура, що в цей час виникала, несла у собі відбиток того трансцендентного, інтуїтивно-образного світосприйняття, що несло з собою знання причинної правди-істини, яка мала за свій початок причинне поле світової цілісності пануючої у непроявленому.
6. Поєднана у одне цілісне усвідомлення культура, що в цей час виникала, несла у собі знакові резонуючі форми, утримуючі повсякденний дотик до причинного плану світу. Той ментальний настрій та характерність у образному, причинно пов’язаному мислетворенні покладалися в художні вироби, панували у мові, піснях та ритуалах звичаєвостей, що народжувались у адаптації до патерну умов землі ареалу проживання.
7. Так виникав етнос та нація, життя яких від цього отримувало свою цілісну змістовність та повноту усвідомлення світу. Щасливе майбуття у лихоліттях історії існування народу залежало саме від цього.
8. У культурі будь-якого народу від того пролягав шлях справжнього буття людини, як світової особистості. Його головна мета полягає у спрямованості до того першообразу, з яким людина приходить у цей світ. «Ти не цей, ти – той», – у суфійській традиції. Осягнення саме цього першообразу у кінці життя веде до переходу до ієрархії світу, частку якого людина насправді собою і являє.
9. Cвідчення цього лежить у відомому пророкуванні Ісуса із Галілеї: «І постануть живі із мертвих у кінці часу», де він говорить про те пробудження людства у час його переходу до свого цілісного світосприйняття. Розуміння цього і є другим пришестям Христа на землю, що очікується. Разом з ним відбудеться друге пришествіє Ора, Заратустри, Магомета, Будди в глибинному розумінні того, що вони принесли людству у свій час. У відповідності до відомого виразу Миколи Тесли: “Кожна людина народжується в цей світ Буддою, Заратустрою, Ісусом Христом“.
10. Шлях до того розуміння сьогодні відкриває абстраговане мислення, опановане людством у кінці двадцятого та на початку двадцять першого тисячоліття. Воно дозволяє увібрати весь потенціал того живого світу, що панує у причинному полі на непроявленому плані, не застосовуючи до того міфологію та образи тих божеств, що раніше поставали від цього.
В світлі викладеного вище, вже сьогодні можливо говорити за значне посилення енергетичного потенціалу людини у її інтуїтивно-образному сприйнятті світу, через яке континуальна енергія цілісного світу входить у її життя. Здоров’я, довголіття та сама змістовна наповненість людського життя сьогодні залежить саме від цього. Саме за цю правду-істину у становленні цілісної людина у цьому світі і бореться сьогодні Україна, як центр світового вузла індоєвропейської культури у давнім пророцтві своєї великої письменниці Докії Гуменної та Олеся Бердника.