Існує одна проблема, одна єдина в світі, –
повернути людству духовний зміст, духовні турботи.
(Антуан де Сент Екзюпері)
Той новітній дух сьогодні, у час війни, пробився крізь станове та зросійщене українство. Що таке станове українство одразу ж виникає питання? Правила життя знайдені у духовному погляді на світ у старі часи, ставали становим, звичаєвим способом життя. Але коли той духовний погляд у суто технологічних змаганнях віку завмер, ті правила чинної добропорядності ставали перепоною у розвитку людського суспільства, яке повинно у своєму поступу відповідати на вимогу часу. Тому Ніцше і говорить про людське, що занадто людське. Маючи на увазі той консерватизм давнього , яке полишено свого оновлення у технічну еру. За яким якраз і стоїть справжня людина та сама мета її життя.
Як вийти з полону тих віджитих правил життя постає питання? На сьогодні існують рецепт від нашого старожила з Карпат Андрія Ворона: “ через поле смиренне дійдете тихої води“. Те саме говорить поєт і філософ Персії Румі: “ дозвольте тиші привести вас до джерела життя “. Як? Та у відродженні того самого духовному погляді на світ в центрі якого стоїть образа інтуїція будь якої талановитої людини, що торкається того джерела. Саме це і відроджується на тлі війни розв’язаної Росією проти України, як майже одвічного носія тієї правди світу. Бо заперечує ту свободу варвара, яка культивується в імперській Росії.
Цей перехід у становлення духовної сили на полі бою став можливим через ту велику світову душу, яку від початку утримувала земля України, як перш за все правонаступниця Київської Руси. Той дух лицарства Аркону, що панував у орійські часи пробився знову і являє собою становлення нової людина у світі, де ту надію давно втрачено. Надія ця, що пролунала у свій час у Докії Гуменної та Олеся Бердника, таки збувається у горнилі тієї війни, що затіяла Росія проти України, намагаючись зберегти свій панмонголіський слід на бувших просторах Країни Рад. Яка звісно Країною Рад не була, а будувала суто індустріальний соціалізм де розвитку справжньої людської сутності не було місця. Тому тут і панував дуже низький рівень самосвідомості тих будівників соціалізму. Обмежений соціум опертий на робітників та селян того омріяного суспільства рівності та братерства продемонструвати не міг. Чому? Мабуть тому, що людина це не тільки це їда та питво, разом з наданим житлом у місці проживання, це щось більше.
Науковий комунізм зупинився на національнім питанні зрозуміти якого йому не було ніякої змоги через суто зовнішню світоглядну позиції його творців. Їх теоретично задовольняв лише урізаний варіант філософії Канта, Гегеля та Фейрбаха з прийнятим, так само урізаним Картезіанським принципом у науці. Інтегральність людської самосвідомості у гностичнім християнстві від Альфи до Омеги їм була недосяжна. Формула Петра: “ Дух животворить, а буква вбиває“ та Фоми Аквінського: “ життя людське полягає у осягненні божої правди на землі “, – їм була недосяжні. Знову ж таки чому?
Мабуть тому, що головним в усвідомленні причинної правди світу на рівні його слабкої метрики є образна інтуїція. Саме та інтуїція, яка за Ніцше несе вісті божі що керують світом. Саме через це Микола Кузанський, з філософії якого почалася ера Великого Відродження в Європі, головним вважав містичне, читай трансцендентне, богослов’я. На сьогодні це знання причинної правди цілісного світу поєднаного у одне на плані його слабкої метрики у позаантопному бутті. Цього будівники світлого майбутнього не знали та і не хотіли знати, нехтуючи так званим національним питанням, яке все те утримувало, як виявляється, у своєму першовитоку.
Тому вони і громили церкви знищуючи саму надію на якесь пристойне становлення самої людина в їх обмеженому устрії світу. За це їх недбальство прийшлося заплатити ріками людської крові.
Так, суспільство рівності та свободи від узурпуючого владу людського егоцентризму можливе, але потребує знищення самого егоцентризму, що і відбувається у випадку пробудження людського духу, який саме і панує у будь якому національному утворенні. Інтегральність культури якого якраз і веде до того пробудженого духовного стану, який сьогодні і демонструє Україна.
І сьогодні це стало мало не світовим явищем на тлі сталих національних утворень Європи.
Сам рівень абстрагованого мислення досягнутий у кінці 20 го та на початку 21 го століття забезпечує це здійняття людського духу. Про це знали ще на Січі, коли людина торкається правди – істини у своєму позаантопному бутті, вона потрапляє на волю, де її ментальність виливається у форму відповідну до землі свого народження. Культура нації це та знакова форма артефактного буття людини, яку вона народжує і в якій потім постає як світова сутність.
Штучність російської мови, що постала від церковної, в якій було винищено санскритичні лунання старої мови, поєднуючі зовнішній та внутрішній світи людини у Одне, відповідає глобалістичним тенденціям пануючим у індустріальному світі. Який саме і зумовлює три головні кризи у людському суспільстві. Це криза у природознавстві, у навалі нових хвороб, та генетичних збоях у медицині та криза ортодоксальних релігій, що вже нікого не спасають від “юдолі скорботи та печалі” у людському житті.
Нове пробудження духу починеться, як це і було завжди від землі, в тіні якої тчуться килими людської долі, як за Оленою Реріх та ховається головна змістовність людського життя, як за Соломоном. Це саме те поєднання землі та неба, яке знаходимо у сарматській Тамзі, з якого і поставав воїн духу на терені земель України – Руси у давні часи. Тому нове відродження культури Русів на терені земель України беззастережне, але воно повинно увібрати в себе всі ті досягнення, які стали головним здобутком людства в кінці 20 –го та на початку 21 – го століття.
І це процес простягнутий на роки, в якому саме молоді вирішувати світ якої України Руси вони хочуть тут побудувати у обхід людського постіндустріального егоцентризму. Біда розвитку та становлення якого і провокує війни, коли накопичене багатство аж ніяк не корелює з рівнем осягнутої самосвідомості. Це ж віддавніх часів відомо, знання сущого та осягнутої в житті правди істини по можній кості б’є, як це записано у манускрипті оріїв. Тому Антуан де Сент Екзюпері був цілком правий, коли проголосив ту єдину проблему, що стоїть сьогодні перед людством – повернути йому духовний зміст, духовні турботи.
Справжній зміст і справжні духовні турботи, доповнимо ми його. Що неможливо без поширення горизонту людського життя до рівня цілісного світу.
Як? Все лежить у поверненні до свого першообразу, того образу, з яким людина і з’являється у цьому світі. Саме про цей образ, як образ Сина Божого, що має життя вічне і говорили великий Аватар світу Ісус із Назарету разом з нашим великим філософом Григорієм Сковородою.
Щасти Вам.