Архів жовтня, 2020
Все, що буде проголошено нижче потребує навчання, саме того навчання про яке говорить наш великий кобзар Тарас Шевченко у відомому своєму вислові:”Як би ви вчились так як треба”. Чому потрібно вчитись і як це зробити “як треба“, виникає питання? Відповідь на це вкрай важливе для сучасного українства питання дав у свій час Конфуцій.
“Коли йдуть до людяності, але не хочуть вчитися істинному, то ця омана веде до нерозважливості.
Коли прагнуть проявити свій розум, але не хочуть знати істинне, то ця недоречність веде до зухвалості.
Коли прагнуть стати правдивими, але не хочуть вчитися, то ця омана приносить тільки шкоду.
Коли прагнуть до прямоти, але не хочуть вчитися, то це веде до брутальності.
Коли прагнуть бути відважними, але не хочуть вчитися, то це веде до розбрату.
Коли прагнуть непохитності, але не хочуть вчитися, то ця омана приведе до нерозсудливості та божевілля у вчинках. “
Майже те саме зауважує великий російський філософ Соловйов: “Мало бути просто талановитим чі ерудованим. Щоб, наприклад, пропалити отвір склом, потрібно ще знати відстань від джерела світла до предмета. Внутрішня калібровка – це те, чого полишені багато хто з поміж інтелектуалів “
Ця внутрішня калібровка стає можливою у відстройці чуття – бачення що до причинної правди світу на внутрішнім плані. Саме про це знання – бачення і говорить Конфуцій у вище згаданім. У супраментальній психології це відповідні кроки до розкриття людської справжності. Ось ці кроки.
1.Включення третьої сигнальної системи у світосприйнятті, поновлення онтологічного статусу своєї справжності у дотику до цілісного аспекту світу.
2. Зупинка внутрішнього діалогу у переході на іншу систему світосприйняття. Вихід з фіксуючої уваги у зовнішньому світосприйнятті.
3. Набуття стану тут і зараз, в цю виділену мить часу. Стан волі у нестаціонарнім просторі часі.
4. Інтуїтивно образне мислення. Перехід від логіко аналітичної діяльності до прямого, невербалізованого сприйняття причинної правди світової цілісності.
5. Гармонійна поєднаність з природним довкіллям. Миследіяльність як засіб спорідненого життя з природною етикою цілісного світу.
6. Творчий підхід до свого життя в усвідомленні його причинної взаємопов’язаності з природною етикою цілісного світу.
7. Набуття своєї цілісності та справжності. Оволодіння техніками переходу до інших просторово – часових вимірів.
Природознавство у ціліснім світосприйнятті.
(Науковий підхід у метафізичнім просторі)
Супраментальна психологія, як психологія поєднання зовнішнього та внутрішнього світів спирається у метафізиці на узагальнені підходи. Таких підходів наліковується рівно сім.
1. Природа та матерія розвиваються завдяки непроявленому, надприродному з чого формуються закони проявленого світу.
2. Первісні усвідомлення психологічних явищ у непроявленому цілому, лежать у основі людської самосвідомості у поширеному світосприйнятті.
3. Цілеспрямована діяльність людини містить у собі усвідомлені знання про внутрішній та зовнішній світи, у поєднанні яких народжується команда наміру на усвідомлену дію.
4. Самоусвідомлення свого Я назовні походить від самоусвідомлення свого Я на внутрішнім, ментальнім плані.
5. Цілісна сенсорна організація справжньої людини походить від її образного втілення на рівні цілісної організації світу на внутрішнім плані.
6. Основою цілісного сенсорного сприйняття світу є її супраментальний план, він є витоком її невербалізованого перед знання. Яке назовні об’єктивізується діяльністю головного мозку.
7. Свідомість людини містить у собі знання про оточуючий світ на рівні його причинної організації, які назовні стають поведінковими рефлексіями.
“Зовсім нове природознавство стоїть за цим всім“, – скаже нам обізнаний читач і буде правий. В цьому світі, щоб насправді в ньому бути, потрібно знати входячи в знання, а не стояти осторонь нього.
Жов
15
Світле дзеркало не потребує підставки.
Наші пошуки людської справжності та цілісності, шановний читачу, у нашому дослідженні в супраментальній психології добігають свого кінця. Всі великі мислителі людства починаючи мабуть з Платона, Аристотеля та Сенеки і закінчуючи Шопенгауером, Крішнамурті та Григорієм Сковородою в той чи інший спосіб говорили про одне – людина може займати у житті зовсім інший горизонт свого буття аніж той, який займає сьогодні. В чому його головна відмінність? Дзен буддизм з цього приводу говорить:” Ти не цей – ти той“.
А ще маємо визначальне зауваження відомого американського філософа та публіциста Ральфа Емерсона:”Людина – лише фасад храму, що увібрав у себе всю мудрість і все добро світу. Те, що ми зазвичай називаємо людиною, тобто сутність, яка їсть, п’є, сіє хліб, рахує гроші, – це зовсім не людина. Людина – це дух, органом якого є фізичне тіло, і, говорячи про повагу до людини, ми поважаємо не тіло, а її дух, тому що, коли б він цілком проявився в діях людини, ми змушені були б тільки стати перед нею на коліна”.
Наскільки був правим Емерсон у цьому своєму зауваженні нам потрібно з тобою, шановний читачу, і визначитися. Людська сутність, існуючи в справжнім світі за межею ілюзорного бар’єра, на рівні свого підсвідомого великого Я, має за для цього відповідний резонуючий з світовим Цілим образ. Саме про цей образ і говорять дзен буддисти, як про образ справжньої людини, людини без титулу існуючий за межею її зовнішнього образного втілення.
Що відбувається коли цей образ виходить на поверхню і стає головним у повсякденному людському житті? Що мають, кінець кінцем на увазі дзен буддисти, коли стверджують сакральне: “ Світле дзеркало не потребує підставки? “
Людина живе у світі виборюючи в ньому шлях свого життя через існуючі неузгодженості між її уявним світом і світом цілісним, в якому якраз і існує її велике Я. У цьому протистоянні, “у муці божій”, як за оріями, відбувається її сходження до вищих станів своєї свідомості. Виходячи з полону своїх упередженостей, вона і стає справжньою, поєднаною з цілісним людиною. Так говорить будь яка теологія сьогодні.
“А чі насправді так має бути?“ – запитає нас допитливий читач. “Адже так було не завжди, давнє людство, судячи з витоків, знанням цілісного світу таки володіло. Тай у довколишній природі нічого подібного не спостерігається, тут вочевидь панує повна гармонія з якої сьогодні випадає тільки людина“, – доповнить він.
Еволюція людини сьогодні полягає в еволюції її розуму, в якому до цього часу була відсутня одна компонента. Захопленість зовнішнім, проявленим світом призвело до втрати чуття природної причинної правди, яка якраз і лежала у тонкому, непроявленому плані. (Друге око чуття істинного у Імануїла Канта) Від якого еволюція у суто зовнішньому образі і відгородила людину від її цілісної поєднаності з світом правди. Тобто, ця виникла межа штучна і зведена самим людством, у своїх суто технологічних змаганнях на зовнішньому плані. В цій відгородженості людина втратила свою системну силу. Тобто, можливості впливати на перебіг подій у зовнішньому через втрату дотику до причинного плану у цілковитім захопленні тим зовнішнім. Так і виникла “підставка” – фіксований образ у цілком вже матеріалізованій взаємодії з природним довкіллям. В Україні це призвело до руїни, бо духовний погляд на саму природу подій розвинений у характерницькій культурі тут було втрачено.
Адже у живому, причинно обумовленому світі на тонкому плані все живе підкоряється живій етиці, головним компонентом якої є енергія самої Цілісності, яка сама по собі не потребує жорсткого, фіксованого образу, образу “підставки“ у стаціонарному просторі – часі. Бо організована, вочевидь, по образу і подобі своєї тонкої, причинної сторони. Тому “світле дзеркало“, людський образ не обтяжений фіксованим проявом у зовнішнім і не потребує тієї відгородженості, бо живе в ціліснім світі за його законами. Тому може жити та діяти в ньому у сродній миследіяльності, як за Григорієм Сковородою.
“Тобто, ви стверджуєте, що образ людського втілення назовні може бути подібним внутрішньому, ментальному образу, що існує у змінному просторі часі на плані тонкої метрики цілісного світу. І в цьому образі по сьогодні живе все природне довкілля“, – з подивом зауважить нам допитливий читач.
Саме в цьому і полягає онтологічний статус повернення людини в природу проголошений сьогодні, доповнимо ми його. Бо саме в цьому поверненні вбачається не захмарене майбутнє людства. Саме в цьому образі жив і творив наш великий філософ Григорій Сковорода. Втім, як і всі дервіші у суфійській традиції сповідання істинного. Саме про це своє втілення, втілення образу справжньої людини якого досяг у житті і говорить він у своєму відомому вислові – “Світ ловив мене та не спіймав”. Тобто, не нав’язав соціальної ролі у суспільстві орієнтованім суто на зовнішнє.
Тепер ми починаємо розуміти всю глибину орійського свідчення:” Воля на волі, а ви що ж. Пусто ви живете і пуста ваша совість божая, не те несе, що є у світі і питає нас “.
“І все ж питання залишається в світлі того, що зауважив Емерсон“, – скаже нам прискіпливий читач,- “чим та нова людина буде кардинально відрізнятися від її сьогоденного образу, наприклад? “
Ззовні це буде та сама людина, що нічим не відрізняється від її довкілля так само як і будь яка інтелігентна особа ніяк не відрізняється від свого оточення. Але лише ззовні. Сила волі такої спорідненої з цілим людини дозволяє не тільки згадати себе у справжнім образі без титулу, а і нести у собі активний імпульс гармонізації довколишнього життя. Бо вже не може жити в світі заплутанім людськими упередженостями. Це так само як чиста вода незамуленого джерела відрізняється від каламуті необачливо здійнятою в ньому будь ким.
“Це як світло вранішнього Сонця, що здіймається відганяючи пітьму ночі, як квітка в полі що розцвітає дивним цвітом у диханні весняного вітерця, як усмішка дитини, що прийшла у цей світ за щастям жити в ньому. За її плечима незнані простори заглиблені у вічність. Там грози, там бурі, там невгасима енергія життя. За найменшим її порухом стоїть вічність і та вічність покірна їй”, – скаже нам прозрівший читач. Може й так відповімо ми йому. Становлення справжньої людини у сучасному світі насправді реалізує давнє пророцтво Ісуса із Назарета. “Якщо син божий (справжня людина яка існує в кожному) звільнить вас, то істинно будете вільними. Віруючий в сина божого буде мати життя вічне”, – проголосив він у свій час. Сучасні дослідження у галузі супраментальної психології говорять, що він був недалеко від істини.
Щасти Вам.