І мене в сім’ї великій, сім’ї вільній, новій не
забудьте пам’янути незлим тихим словом.
(Т Г Шевченко)
Етнічні маркери духовного відновлення українців у новітні часи, з точки зору наукової езотерики або ж Есперології, можуть бути викладеними у відповідних канонах становлення справжньої, цілісної людини;
- Відати і знати у духовнім пробудженні людської самості на внутрішньому плані життя.
- Жити в гармонії з світом поєднаним у причинно організоване Одне.
- Відчувати і знати правду цілісного світу і слідувати їй.
- Мати культуру людської справжності у поєднанні з цілісним світом.
- Знати Бога і служити Йому своїми думками, намірами та справами.
- Жити на волі, збільшуючи гармонію світу своєю присутністю в ньому.
- Змінювати світ на краще і мати талан жити в ньому не порушуючи його цілісності.
“Сидить козак в кобзу грає, що задума – все те має”, – талан ведення життя українців лежить саме в такому короткому записі на одній з картин козака Мамая.
Нова сходинка індоєвропейської культури, передбаченої Докією Гуменною та Олесем Бердником, може виглядати саме в таких спадкоємних канонах пробудженого людського духу. В центрі яких стоїть, як і віддавна, колективна самосвідомість нації поєднаної у Одне. Де скеровуючим фактором є сам народ, а не самодержавство в тій чі іншій формі. В цьому і полягає культурова тяглість українців до гуртового об’єднання, демонструючи тим небачену звитягу та міць справжньої людини на протязі століть.
Настанови на шляху в цілісності світу.
- Бачити суть у кожному прояві світу і керуватися ним у своєму житті.
- Поєднувати у собі простоту і багатство накопичене віками та твоїми предками.
- Йди за течією життя, відчуваючи його ціль та значення.
- Від того знати який буревій для боротьби, а який потрібно перечекати.
- Поважай у собі Вище і ніколи не забувай Його.
- Розвивай в собі талан даний тобі Богом.
- Передавай нащадкам знання сущого, бо то є основа як їх успішного життя так і твоєї країни.
Те знання сущого завжди панувало у землеробській культурі українців, але воно весь час било по можній кості, про що існують записи у відповідних рукописах, зокрема у Велесовій книзі. Тому у ранньому становленні державності те знання весь час знищувалось, бо виводило людину з під того рабства.
Назва характерницького ордену “Січове Хорсове лицарство або ж Божичі” веде своє проходження від виразу Григорія Сковороди:“ Справжня людина і Бог є одне“. Звідки і автевтичний вираз такої цілісної, поєднаної з Небом людини у нас в Україні – Божичі. Так само звалися племена, що селилися на Півжденному Бузі та називалися Божичами через свою споріднену з цілісним світом віру.
Віра справжньої, поєднаної у одне ціле людини, веде своє походження від її прямого контакту з Небом світової цілісності на внутрішнім, непроявленім плані. На горизонті якої і існує те джерело життя, про яке у свій час говорив філософ та поет Персії Румі: “Дозвольте тиші привести вас до джерела життя “. І це та сама “Жива вода вічності” про яку згадує великий адепт світу Ісус із Назарету у своїх, записаних учнями Синопсисах . Повернення до того горизонту несе у собі оновлення людського життя, як життя в істині її справжнього буття на землі.
Розумова діяльність людини на зовнішньому плані спирається на аналітичну діяльність мозку в межах накопиченого досвіду життя у своїй образній пам’яті. В межах якої і панує її умоглядна позиція в житті. Те, що приходить в наступному дні тут невідомо, тому консервується, планується у тих умоглядних картинах назовні, де сама ціль людського життя у просторі динамічної, причинно пов’язаної цілісності стає закритою. Так виникає те колесо Сансари, згідно східної традиції, в якому обертається людське життя в пошуці тієї невловимої правди – істини.
Але існує і інтуїтивно – образна, розумова діяльність людського мозку, коли він в тиші, в режимі навігатора, сприймає ті образні сповіщення, що йдуть з невимовного, як одного причинно повязанного Цілого. Саме того цілісного світу, часткою якого є сама людина, як жива істота. Подібне співіснування людини з тим великим, причинно пов’язаним цілим веде до щасливого перебігу її життя. Адже все, що з нею відбувається є самою творчістю цілісності, її передбаченням та веденням людського життя в руслі її сповіданої долі. “Вісті, що приходять з Неба керують світом”, – за Ніцше. Така оновлена релігія справжньої людини стоїть сьогодні на повістці дня. На захисті якої у нас завжди стояло Січове лицарство. Чому? Тому що пробудження того духу давало ту силу, з якою можливо було протистояти тим ордам, що приходили з азійського степу. Однак це затримало у ті часи те державотворення, яке грунтувалось на рабськім поневоленні людини.
Зараз пробудження того духу у вік Сатья Юги відкриває двері до нового кроку у зрощенні індоєвропейської культури. Воно ж у своєму розвитку та поширенні нівелює всі ті ворожі до людини сили, що породжуються у тому, вже пройдешньому постіндустріальному суспільстві сьогодні. Тому відновлення козацької, лицарської культури в Україні сьогодні гостро стоїть на повісці дня. Бо саме воно утримує в собі ті імперативи духу, які є головною зброєю протии розвиненої корупції у суто технічний, віддалений від культури людської справжності вік.