Сторінка Василя Чумаченка

“Село! І серце одпочине…

Село на нашій Україні –

Неначе писанка: село

Зеленим гаєм поросло;

Цвітуть сади, біліють хати,

А на горі стоять палати,

Неначе диво, а кругом

Широколистії тополі;

А там і ліс, і ліс, – і поле.

Сам Бог витає над селом.

Т. Шевченко

Що стоїть за тим селом Шевченка, виникає питання?

Спорідненість людини і живої природи, природи живого лісу у творі Лесі Українки Мавка, де існують ще рухомі тіні

того, що відтворюється назовні, яскраво демонструють це. Саме проникаючи сюди людина входить у свою власну природу на її онтологічному рівні. Стає тим, чим насправді є, від того зовнішнє, суто технократичне, в чому живе місто, відходить і стає другорядним у людському житті. Все те справжнє, осягнуте у природі мавкиного живого лісу на волі, утримується через мову та звичаєву культуру. Резонуючих з тим невимовним. Де народне Віче займає центральне місце, як споріднене життя колективу соціуму в тому непроявленому, де кожен єдин і множествен одночасно. Менталітет нації, що з цього виходить, дозволяє кожній людині триматися правди життя, саме тієї правди, що йде від її спорідненості з правдою цілісного буття. Саме від цього: “ ми є народ якого правда сила ніким звойована ще не була”, – у Павла Тичини.

Наближеність до природи та відсутність техногенного тиску, під яким лежить місто, на селі надає волю, саме ту волю, що на волі за онтологічною межею вмикає канал людської совісті у її образнім, духовнім спорідненні з Цілим. Саме звідси честь та висока гідність притаманні культурі українського села. А ще радість буття у спорідненості з тим Цілим. Де людина стає тим, чим насправді є – часткою цілісного світу.  Саме звідси у Шевченка, означене вище: “ Село! І серце одпочине … Сам Бог вітає над селом “.

Від того села постає і культура, в якій духовне лицарство не є пустим звуком, а стає силою вилитої на Січі. Де сила людської спорідненості з цілісним світом набувала державного ґатунку у тій малій козацькій державі. І коли сьогодні говорять про повернення до того природного, онтологічного принципу, надвелике значення мають ті правила життя, що були виробленими на Січі у вигляді пануючого там Січового Права. Центральне місце у якім займало лицарське гасло:  “Три речі мають значущість – твій народ, твоя земля і твоє серце. Де ти рівний всім і кожному окремо, але по духу немає тобі рівного на землі “.

Від цього стає зрозумілою хуторська культура Пантелеймона Куліша, яку він невтомно пропагував. Та інтегрована національна культура Донцова. Інтегрована до рівня проникнення людини до самого свого першовитоку, до її джерела. Зрозумілим стає високий, вселенський патриотизм Лесі Українки викладений у її розкритті головної мети людського життя: “Собі дорівнятись“. Саме тому дорівнятись, хто в кожній людині являє собою Сина Божого. “Ти не цей, ти той”, – у суфійській та даоській традицї. Тому, щоб зрозуміти світ та ту його гармонію, що панує у довкіллі, достатньо кожному лише зазирнути в середину себе. Туди, де панує ментальна спорідненість людини і цілісного світу на тонкому, непроявленому рівні її буття.

Щасти Вам

І мене в сім’ї великій, сім’ї вільній, новій не

забудьте пам’янути незлим тихим словом.

(Т Г Шевченко)

Етнічні маркери духовного відновлення українців у новітні часи, з точки зору наукової езотерики або ж Есперології, можуть бути викладеними у відповідних канонах становлення справжньої, цілісної людини;

1. Відати і знати у духовнім пробудженні людської самості на внутрішньому плані життя.
2. Жити в гармонії з світом поєднаним у  причинно організоване Одне.
3. Відчувати і знати правду цілісного світу і слідувати їй.
4. Мати культуру людської справжності у поєднанні з цілісним світом.
5. Знати Бога і служити Йому своїми думками, намірами та справами.
6. Жити на волі, збільшуючи гармонію світу своєю присутністю в ньому.
7. Змінювати світ на краще і мати талан жити в ньому не порушуючи його цілісності.

“Сидить козак в кобзу грає, що задума – все те має”, –  талан ведення життя українців лежить саме в такому короткому записі на одній з картин козака Мамая.

Нова сходинка індоєвропейської культури, передбаченої Докією Гуменною та Олесем Бердником, може виглядати саме в таких спадкоємних канонах пробудженого людського духу. В центрі яких стоїть, як і віддавна, колективна самосвідомість нації поєднаної у Одне. Де скеровуючим фактором є сам народ, а не самодержавство в тій чі іншій формі. В цьому і полягає культурова тяглість українців до гуртового об’єднання, демонструючи тим небачену звитягу та міць справжньої людини на протязі століть.

Настанови на шляху в цілісності світу.

1. Бачити суть у кожному прояві світу і керуватися ним у своєму житті.
2. Поєднувати у собі простоту і багатство накопичене віками та твоїми предками.
3. Йди за течією життя, відчуваючи його ціль та значення.
4. Від того знати який буревій для боротьби, а який потрібно перечекати.
5. Поважай у собі Вище і ніколи не забувай Його.
6. Розвивай в собі талан даний тобі Богом.
7. Передавай нащадкам знання сущого, бо то є основа як їх успішного життя так і твоєї країни.

Те знання сущого завжди панувало у землеробській культурі українців, але воно весь час било по можній кості, про що існують записи у відповідних рукописах, зокрема у Велесовій книзі. Тому у ранньому становленні державності те знання весь час знищувалось, бо виводило людину з під того рабства.

Назва характерницького ордену “Січове Хорсове лицарство або ж Божичі” веде своє проходження від виразу Григорія Сковороди:“ Справжня людина і Бог є одне“. Звідки і автевтичний вираз такої цілісної, поєднаної з Небом людини у нас в Україні – Божичі. Так само звалися племена, що селилися на Півжденному Бузі та називалися  Божичами через свою споріднену з цілісним світом віру.

Віра справжньої, поєднаної у одне ціле людини, веде своє походження від її прямого контакту з Небом світової цілісності на внутрішнім, непроявленім плані. На горизонті якої і існує те джерело життя, про яке у свій час говорив філософ та поет Персії Румі: “Дозвольте тиші привести вас до джерела життя “. І це та сама “Жива вода вічності” про яку згадує великий адепт світу Ісус із Назарету у своїх, записаних учнями Синопсисах . Повернення до того горизонту несе у собі оновлення людського життя, як життя в істині її справжнього буття на землі.

Розумова діяльність людини на зовнішньому плані спирається на аналітичну діяльність мозку в межах накопиченого досвіду життя у своїй образній пам’яті. В межах якої і панує її умоглядна позиція в житті. Те, що приходить в наступному дні тут невідомо, тому консервується, планується у тих умоглядних картинах назовні, де сама ціль людського життя у просторі динамічної, причинно пов’язаної цілісності стає закритою. Так виникає те колесо Сансари, згідно східної традиції, в якому обертається людське життя в пошуці тієї невловимої  правди – істини.

Але існує і інтуїтивно – образна, розумова діяльність людського мозку, коли він в тиші, в режимі навігатора, сприймає ті образні сповіщення, що йдуть з невимовного, як одного причинно повязанного Цілого.  Саме того цілісного світу, часткою якого є сама людина, як жива істота. Подібне співіснування людини з тим великим, причинно пов’язаним цілим веде до щасливого перебігу її життя. Адже все, що з нею відбувається  є самою творчістю цілісності, її передбаченням та веденням людського життя в руслі її сповіданої долі. “Вісті, що приходять з Неба керують світом”, – за Ніцше. Така оновлена релігія справжньої людини стоїть сьогодні на повістці дня. На захисті якої у нас завжди стояло Січове лицарство. Чому? Тому що пробудження того духу давало ту силу, з якою можливо було протистояти тим ордам, що приходили з азійського степу. Однак це затримало у ті часи те державотворення, яке грунтувалось на рабськім поневоленні людини.

Зараз пробудження того духу у вік Сатья Юги відкриває двері до нового кроку у зрощенні індоєвропейської культури. Воно ж у своєму розвитку та поширенні нівелює всі ті ворожі до людини сили, що породжуються у тому, вже пройдешньому постіндустріальному суспільстві сьогодні. Тому відновлення козацької, лицарської культури в Україні сьогодні гостро стоїть на повісці дня. Бо саме воно утримує в собі ті імперативи духу, які є головною зброєю протии розвиненої корупції у суто технічний, віддалений від культури  людської справжності вік.