Лип
17
Тінь птаха, що летить нерухома
(Лао-Цзи)
Щоб зрозуміти про що говорить Лао-Цзи у своєму найбільш втаємниченому приведеному вище вислові, звернемось до того знання, яке з давніх-давен зветься знанням сущого.
«Хто знає той мовчить, хто не знає той говорить», – таке щодо того знання панує усвідомлення у езотеричній науці.
«Це ви про що?» – спитає тут досвідчений читач, про яке знання тут ведеться мова, бо якщо ви говорите про інтуїтивно-образне знання, то воно, як показує практика життя, не завжди виявляється достовірним . От як зробити те знання достовірним і піде у нас з тобою, шановний читачу, щира та відверта розмова.
Мова піде про те невимовне, яким довкола нас переймається рослинний та тваринний світи, існуючі в природній Нірвана Кальпа Самадхіі, які до того ж, як виявляється, безпосередньо приймають участь у нашому існуванні. Як показує дослідження монадного, першопричинного стану людини, пануючого у езотеричній науці, людська монада, заходячи з непроявленого плану на Землю, проходить стадію свого втілення через мінеральний, рослинний та тваринний світи. Саме перед тим, як запанувати в самій людині. Сам організм людини, як відомо, утримує мінеральний світ, у вигляді мінеральних розчинів крові та наповнення нашого кістяка. Рослинний світ у нас присутній у вигляді прядив м’язової системи та оболонки внутрішніх органів. Тваринний світ існує тут у вигляді енергетичних, знаково-резонуючих образів взятих з тваринного світу, що панують у оточуючому довкіллі.
Так, згідно світової езотерики, серцево-судинна система людини резонує з образом оленя, система дихання з образом тигра або когось з сімейства котячих. Кістково-м’язовий апарат уособлює резонуючий з світом цілісності образ лелеки чи чаплі, шлунково-кишковий апарат резонує з образом ведмідя чи борсучих. Центральна нервова система асоціюється тут з образом мавпи і таке інше. Як було згадано вище, весь означений природний світ існує в природній для нього Нірвані Кальпа Самадхі, в якій не існує розподілу на зовнішнє та внутрішнє, а все зливається довкола Єдиного у одне. Тому, і людська самосвідомість тут може бути теж не відокремленою від вищого, а з’єднаною з ним так, як це існує в її природному довкіллі. Саме тут її свідомість здатна занурюватись у той глибокий, безмовний спокій, що притаманний стану Нірвана Кальпа Самадхі.
В тому стані, як відомо, знаходиться весь мінеральний, рослинний та тваринний світи, що ще існують у причинній організації її світу на тонкому плані. Саме тієї, що веде свій початок від так званого Дао або світу Цілісності, як за переконанням давніх філософів та провидців світу. Саме тому, «тінь птаха, що летить і стає непорушною», – у згаданому вище вислові Лао-Цзи, бо знаходиться той птах у Нірвані Кальпа Самадхі, як зрештою і весь оточуючий його тваринний світ.
Згаданий світ Єдиного є витоком того Отчого закону, за яким стоїть сам Божий промисел, одноголосно стверджують давні філософи починаючи з Платона та Аристотеля, закінчуючи Фомою Аквінським і святим Августином. Саме той Божий промисел, що несе злагоду та гармонію в оточуючий світ, як за переконанням Іммануїла Канта та всіх без винятку святих та богословів, як давнього так і сучасного часу.
Як те сховане від очей становлення у тій Нірвані відбувається у природі людській, виникає питання?
«В основі організації світу лежить триєдність або ж трисуття», – знаходимо давнє усвідомлення тих же відомих мислителів та адептів світу. У давньому переписі слов’янського роду, відомому як «Велесова книга», є згадка про ту триєдність у вигляді Яви, Прави та Нави, тих світів, що лежать в основі того проявленого світу, де ми існуємо, як жива, мисляча істота.
За пануючим езотеричним законом, Ява знаменує той проявлений світ, в якому людина людина існує у своєму фізичному прояві. Права ж уособлює собою саму причинно-пов’язану цілісність, існуючу на тонкому плані, на рівні якої генеруються ті образи подієвого плану життя, за якими існує все живе на проявленому плані. Нава – це саме та першородна тінь, з якої відбувається народження того творчого потенціалу, з якого постає сам цілісний світ Прави.
Від цієї тріади світів в людському світі існує три різновиди того згаданого вище втаємниченого знання. Перше, образно понятійне, стоїть на аналізі того зовнішнього світу, який приступний людським органам зовнішнього сприйняття таким як зір, слух, смак та тактильне відчуття. На цьому стоїть сучасна наука, та те розуміння свободи на якій вибудовується сьогоденне суспільне життя у постіндустріальну епоху, де ми від знання не повного та не точного, йдемо до знання більш повного та точного. Саме в такому суспільстві свобода людини існує, як усвідомлена необхідність життя у відповідному соціумі, і де саму правду життя годі шукати, бо стає вона тут договірною.
Те знання істинного, яке несе з собою Права, як виразник причинного простору світової цілісності на тонкому, непроявленому плані може бути розподілене на два свої прояви. Перший з яких оперує тим, що приходить з цього плану у вигляді образів наслідування, з яких складається відповідний науковий та релігійний фундаменталізм. Людина тут в світ Прави заглиблюється у пошуці відповіді на посталі питання на плані свого зовнішнього життя у Яві. З цього зростає відповідна ідеологія клерикалізму, що проголошує все те, як істину у перошовитоку. Свобода тут обмежена суворим дотриманням писаного Отчого закону, якого притримуються відповідні верстви населення, що вже стають обраними у ньому. Будь що з того невимовного тут не може бути об’єктивізованим через суто зовнішній світогляд пануючий тут від початку.
Щоб весь час не звертатися до того писаного закону і спробувати якось ввести його у саме своє життя, об’єктувізувати те суще, що стоїть за ним, частина людства через свою ритуалізовану культуру та працю на землі, здійснює перехід до світу першородної Нави. В ту її першопричину тінь, з якої і походить саме життя, як таке. Так виникає етнос, який так само, як це здійснює тваринний та рослинний світи, живе у тій природній Нірвані Кальпа Самадхі, яка і стає входженням у саму предковічну ніч Наву. Вони самі стають проявом того його джерела, про яке згадує Румі у своєму відомому пророчому вислові: «Дозвольте тиші привести вас до джерела життя».
Як, у який спосіб виникає питання?
«Єдиний шлях, який веде до справжнього знання – це людська діяльність», – проголосив у свій час Бернард Шоу. А у землеробській культурі українців, про яких у нас тут йдеться мова, ця діяльність стала самим їх життям. Сама земля тут, як інська зона кришталевого щита України, якраз і несе у своїй глибині ту першородну тінь Нави. Тому, населення тут утримує все те у своїй звичаєвій культурі, де все від мови та пісень, від ремеслених виробів майстрів та полотен художників, до роботи на землі, утримує у собі ту знакову ментальну налаштованість, яка розкриває доступ до тієї інтегрованої інтровертної глибини, з якої творчість людська зливається з творчістю цілісного світу. Саме це провідне мистецтво поєднання Землі та Неба знаходимо у сарматській Тамзі, у культурі кіммерійців та скіфів, з їх ритуальним культом чорної пантери, з якої потім у Наві постав культ Праматері Світу на вишитих рушниках українців. Це потім стало проглядатися навіть у культурі стародавнього Єгипту. Сама довколишня природа, занурена у ту першородну тінь Нави, підказувала тут той стан Нірвани Кальпа Самадхи, з якого приступним ставало включення у сам творчий процес Всесвіту.
Чому так, виникає питання?
Мабуть тому, що саме такий стан ніколи не давав похибки, як у оцінці людини, чи тієї чи іншої події, що розгорталася назовні в довкіллі. Тут з будь-чого знаходився вихід, прокладалася своя правда і воля. Саме звідси невимовна твердість духу українців та глибоке знання того неписаного закону, що стоїть у основі гармонійної творчості самого оточуючого світу пануючому в довкіллі. Тому, та сила духу українців, через спорідненість з Цілим у живій етиці життя, незбагненна. «Ми є народ, якого правди сила ніким поборена ще не була», – знаходимо у Павла Тичини підтвердження того.
Чому так?
Певно тому, що усвідомлені людиною «знаки і символи світу невимовного, як єдиного цілого правлять світом, а не слова чи писаний закон», – знаходимо у Конфуція.
Те, про що йдеться мова у тому єднанні людини та світу, знаходимо у віршованих рядках нашої поетеси сучасності Ліни Костенко:
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не знаю, що воно за диво
Оці степи, це небо, ці гаї,
Усе так гарно, чисто, невразливо.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч бери і з Богом говори.
От саме звідси та незламна сила духу, яка відрізняє українців від їх сусідського оточення. Коли ж цього немає, то в людському суспільстві починає панувати руїна, яка красномовно виписана в того ж Конфуція.
Коли не хочуть вчитися та знати, то від цього, за його переконанням:
– Коли йдуть до людяності, то ця омана у відсутності знання веде до нерозважливості.
– Коли прагнуть проявити свій розум без знання сущого, то це веде до зухвалості.
– Коли прагнуть бути правдивими, то ця омана приносить тільки шкоду.
– Коли прагнуть до прямоти, то це веде до брутальності.
– Коли прагнуть бути відважними, то це веде до розбрату.
– Коли прагнуть непохитності але на прагнуть вчитися, то ця омана веде до нерозсудливості та божевілля у вчинках.
Тому, тут актуальним стає те сакральне від нашої співвітчизниці Олени Блаватської: «Ти не можеш йти по шляху життя не ставши самим шляхом». Через що і саме твоє заглиблення у невимовне, так само стає нерухомим, як і у того птаха у згаданого вище великого, давнього провидця Китаю Лао-Цзи.
«Коли природне і людське не перемагають одне одного, а поєднуються у одне, на світ з’являється справжня людина», – підпирає Лао Дзи в цьому питанні його співвітчизник Чжуан-Цзи. Саме та справжня людина, що від первинного задуму, доповнимо ми його. Відродження того у сучасному людстві веде до припинення того протистояння людського невігластва, яке існує у вище згадану постіндустріальну еру. Війни виникають тут через спаплюжену людську культуру у зрощенім людськім егоїзмі, де багатство та влада займають чільне місце і вже не стає місця самій людині.
Тому маємо надію, що головна задача українського суспільства, яку склала у свій час Докія Гуменна: “ Місія України, як сучасного світового вузла, знайти синтезу між духовністю індоєвропейського Сходу і індоєвропейського Заходу з їх цілком відмінними методами шукання нових ідей “, – таки буде вирішена. Технічна або ж політична нація, що складається сьогодні, цього питання принципово вирішити не може. Бо питання інтернаціонального єднання людства насправді лежить у розкритті природної, інтровертної глибини будь якої нації. Де все стає одним. Що якраз і прибирає питання національного протистояння, коли в цьому питанні розібратися до кінця.
Щасти Вам.