Те, що ми спостерігаємо не є природою як
такою, це природа в світлі наших уявлень.
(Гейзенберг)
Основа будь якої ідеології лежить в людських переконаннях. Витоком цих переконань може бути накопичений досвід життя, що отримав відповідний науково наближений аналіз. Чому науково наближений? Мабуть тому, що будь яка наука сьогодні оперує лише фактами життя, не знаючи достеменно витоку тих подій які аналізує. Тут панує те “вчене незнання” про яке згадував ще кардинал римо католицької церкви Микола Кузанський, від філософії якого почалася ера Великого Відродження в Європі.
Сучасна наукова езотерика у представництві супраментальної психології сьогодні впевнено доводить знати першопричину можливо, але потрібно ввімкнути зовсім іншу систему взаємодії з оточуючим світом. Потрібно відродити ту давню систему світосприйняття, яка дозволяла нашим пращурам знати суще. Вони знали причинну правду світу і керувалися нею у своєму житті. Від чого і зауважують нам з глибини віків:” Пусто ви живете і пуста совість ваша божа не те несе, що є у світі і наповнює нас. У вас що немає душі? Для чого ж ви живете?”. В останньому виразі існує натяк на головне завдання людини по розвитку свого духовного плану у житті.
Від цього і існують ті, згадані вище два світи та різні ідеології, що їх підпирають. Яку хибну постанову несе у собі перша ідеологія, що стоїть лише на зовнішньому аналізі? Будь який посталий факт у житті є результатом низки подій, які достеменно невідомі, а існують лише припущення, що до їх існування та походження. Ці відсторонені припущення відбирають те, що можливо було б назвати силою правди, яка існує у спорідненій діяльності людини та світу.
Будь яку подію породила сила процесу в якому чільне місце займає те саме невідоме сьогодні його причинне передподійне поле. Не знати його – не мати усвідомленої сили події, не мати участі в ній, весь час стоячи осторонь через ті наукові припущення. А від того марнувати своє життя на порожні справи в ньому.
Людина існує у просторі світових подій результатом яких є саме її життя і вона сама, як сутність світового рівня. Їй, щоб мати силу спорідненості з тим причинним світом, що її породив, потрібні не припущення, а пряме знання першопричин, що лежать у основі її життя. Щоб знати ту істину свого буття їй потрібно з нею жити, бути в ній у своєму житті.
Сьогодні наукова езотерика говорить про необхідність включення так званої третьої сигнальної системи, якої людина стала полишеною у технічний вік. В її основі лежить кінестетичне чуття – бачення на ментальному рівні, якою опікується права півкуля головного мозку людини. Саме ця її дія пішла у підсвідомість у зовнішньо орієнтованому світогляді технічного віку.
Тому розкриття згаданого причинного поля стає можливим лише у переході спостерігача за антропологічну межу, що відділяє людину від цілісного поля тонкого світу. Де панує, як показали дослідження, нестаціонарний простір – час, який і надає ту волю та свободу в якій пізнаються справжні причини будь якого процесу, що відбувається назовні. Тут стає можливим говорити про людську справжність у відповідності до її глибинної природи пов’язаної з Єдиним. Яке тільки і має справжню змістовність, як за тим же Миколою Кузанським.
Надумана у наукових припущеннях ідеологія зовнішнього плану у “Залізний вік”, отримавши необхідну технічну озброєність, починає силою затверджувати своє особисте бачення життя та міри справедливості у ньому. Так виникли ворогуючі табори озброєні, за браком внутрішньої сили причинної правди життя, на сьогодні вже ядерною зброєю. Ідеологічне спрямування людської свідомості стало грою різних ідеологій, особливо у проімперсько налаштованих країнах, що оголошують черговий похід у боротьбі за своє світле майбутнє. Саме це мозгоблудство зараз вилилось на Україну, яка таки виходить на стежинку тієї сповіданої правди – істини, що притаманна її спадкоємній культурі. Імперські сили тут вбачають крах своєї системи та ідеології на яку вони оперті. Тому те , що сьогодні відстоює Україна є божою справою для всього людства та його подальшого розвитку.
Марксизм, відстоюючи права та свободи у ідеології технічного віку сам не помітив як закріпачив в ній саму людину, полишаючи її природного розвитку. Тут вона є лише робітником чі службовцем, але аж ніяк не сутністю світового порядку. Від того маємо люмпен пролетаріат, а не справжню людину. Дуже яскраво це проглядає сьогодні у зомбованій тією ідеологією Росії. Тут імперський світогляд зовсім полишив людський соціум будь якої свободи. Яка існує лише в межах того імперського мислення. Так, права та свободи потрібно відстоювати, але на шляху становлення самої людини, її справжності дотичній цілісному світу в якому насправді вона існує. Імперське мислення потрібно обертати в ідеологію того задуму за яким людина і з’явилась в цьому світі. В цьому сила. Не за технічним же прогресом ми сюди приходимо.
Радянський Союз тому і впав, що був орієнтований на штучні ідеї суто технічного віку з усвідомлення людини як його будівника і тільки. Тому він і не був Країною Рад, а сповідував жорстку партійну ідеологію боротьби з оточуючим світом у її вульгарнім марксиськім матеріалізмі. Що врешті решт і зруйнувало той Союз з середини, через дуже низьку самосвідомість населення, де вільно мислячі люди сиділи в гулагах та концтаборах, не розуміючи тієї скеровуючої лінії партії, що йшла в розріз з самим життям.
Від давніх часів в Україні шукали ту правду – істину на якій і через яку тут народжувалась справжня людина. Це давня слов’янська традиція, стояти поруч з богами в єдиній правді.
Відродження того – ключ до вирішення тих проблем, що виникли через слов’янське фарисейство наших північних сусідів, підкріплене панмонголізмом прадавніх часів у тиранії азійського варварства.
Тільки через мир в душі настане мир і на землі, не раніше. Кожен, хто називає себе слов’янином, повинен знати яку справжню віру вони мали і від чого походила їх сила. Записано ж: “Одвічно Руси мають ту силу і гримлять нею по світу “. Давно записано. Коли та сила приходить? “Коли я у світі, а світ в мені“, – як за давнім характерницьким заповітом Руси – України. Тому імперське ярмо потрібно скидувати, щоб відродитись у істинній слов’янській традиції. Другого шляху тут немає, не існує. В цьому суть поєднаного світу русів у майбутньому.
Сьогодні християнський світ, маючи образ справжньої людини за свого Бога, повинен показати в тому приклад у своєму оновленні у справі Божій. “Бог єдин і множествен, він в кожному із нас“, – записано у Велесовій книзі.
“І хто Богом не сподоблений, той пребуде як сліпий і не матиме з ним частки і блукатиме в пітьмі .. бо в ньому бо пристаніще сили та життя нашого“,- знаходимо в тій же Велесовій книзі.
Те саме знаходимо у орійському світогляді давніх руських земель:”Мета людського життя бере вісті божі за якими живе у світі. Совість душі людської святе несе. Людину веде по вірі воля. По волі ж мета людського життя свята “, – читаємо у їх давньому манускрипті, відомому сьогодні як рукопис Войнича. Чому так?
Мабуть тому що: “Бог є істина, він є природа в природі, живе в живому, людина в людині“, – засвідчує наш видатний філософ Григорій Сковорода.
” Пізнайте істину і вона зробить вас вільними, лише у поверненні людських душ додому людське життя отримує свій зміст. Віруючий в Сина Божого (справжню людську сутність) матиме життя вічне,” – засвідчує Ісус із Назарета. Тож тримаймося цього, бо від нього і постане поєднаний у Одному світ людський.
Щасти Вам.