Творящую силу се узріли в собі.
(Велесова книга)
Гетьман війська запорозького Богдан Хмельницький та син його Юрій іменували себе: ” Князь сарматський та Гетьман Січі Запорозької“. Виникає питання чому? І хто такі Сармати?
Союз племен Язигів, Роксолан, Аланів, Аорсів та Сіраків знаходимо в історіографії ранніх часів слов’янських земель. Сармати назва тюркська і має значення воїна підперезаного мечем. І тим мечем вважався містичний меч Арея , а самі сармати за легендою беруть свій родовід від союзу войовничих амазонок зі скіфами. Але при чому тут козаки запорожці запитаєте ви?
Все починається з того меча Арея, бо воїн, що володів ним поєднував у собі силу Землі та Неба і тому був непоборним у будь якій земній битві. “Володій духом і меч буде слідувати“ , – маємо що до цього духовне кредо у самурайській традиції. Але це вже лицарська звитяга, скаже нам знаючий читач і приведе сакральний девіз у житті тих же самураїв: “ Навіть в межах одного подиху не існує ілюзії, а є тільки шлях“.
“Але саме ця звитяга лежала у основі самої культури характерництва на Січі”, – скаже нам нащадок того січового лицарства. “Розкриття простору Етер людського духу тут починалося з поєднання тих самих просторів внутрішнього, земного та простору цілісного Неба. Що і стояло за храмом Покрови Богородиці на Січі. Саме ж християнство, як за переконанням Григорія Сковороди, веде свій початок від справжньої людини воплоті, яким був Ісус із Назарета. З цього і походила сама людська цілісність та справжність у традиції характерницької культури Запорізької Січі. Саме вона на глибинному, ментальному плані єднала січову спільноту у одне ціле” – зауважить він на самкінець.
Подібне поєднання у одне ціле, не зважаючи на племінну подрібненість, у сарматів чітко прослідковується у так званих родових знаках , що звалися Тамгою. Таких знаків племінного союзу Великої Сарматії наліковується більше тридцяти на відомій сарматській стелі з головою коня, що зберігається у одеському археологічному музеї. Не зважаючи на їх різноманітність, головним мотивом на них все ж є те саме поєднання Землі та Неба, у традиції воїна підперезаного мечем Арея. Те саме знаходимо і у спадкоємної від сарматів характерницькій культурі Січі Запорозької. Де поєднання внутрішнього та зовнішнього світів народжувало характерницьку силу та лицарську звитягу, як це було згадано вище.
Виходить всі племена часів Сарматії несли у собі одну і ту ж глибинну культуру становлення людини в цьому світі. Культура людської цілісності та справжності і проглядає в цій спадкоємній для Руси – України традиції. Тому Гетьман Січі Запорозької мав повне право називати себе Князем Сарматським та Гетьманом Січі Запорозької.
Виживання у степовій зоні на перехресті світів, в центрі якої лежало Середнє Подніпров’я, потребувало надзвичайних здібностей, які бралися з самої глибини сакральної людської природи. Саме про цю силу та звитягу наших пращурів говорять так звані арамейські записи у мові Русів з Середньомор’я: “Одвічно Руси мають ту силу і гримлять нею по світу”.
Виникає питання, як Сармати стали Русами?
Під навалою Готів племінний союз сарматів з часом був поєднаний у одне вже національне утворення, виразом якого з часом стали Руси або ж Укри. Стилізований сарматський знак Землі у вигляді Трисуття, відомий на Тибеті як знак знання та мудрості, ім’я якого Трисула, у поєднанні з цілісним Небом набув вигляду Тризуба. І коли настала необхідність карбувати свої гроші, князь Володимир звернувся саме до цього давнього знаку своєї землі. Те саме Трисуття у вигляді дерева життя по сьогодні є головним мотивом вишиванок на українських рушниках.
Сьогодні ця давня традиція Укрів, розглядати світ у триєдності, дозволяє вирішити питання, яке постало перед людством в кінці 20 – го та на початку 21 – го століття. Його причину сформулювала у свій час Докія Гуменна у своїх дослідженнях у книгах “Благослови мати” та “Минуле пливе у прийдешнє“: ” Мені хотілося би думати, що теперішня місія України, як центру світового вузла, знайти синтезу між духовністю індоєвропейського Сходу і індоєвропейського Заходу з їх цілком відмінними методами шукання нових ідей. Це ж не новина, що сучасний світ тих нових ідей шукає, й блудить, не може їх знайти “.
Вирішення цього питання знаходимо у визначного письменника нашого часу Олеся Бердника: ” У осягненні своєї справжності потрібно щоб живий дух людини і природи злився воєдино став нероздільним. Як це і було у наших пращурів”.
Можемо тут знову звернутись до того знаку родової визначеності сарматів Тамги, через яку відбувалось їх загальне поєднанні з цілісним небом. Аналоги Тамги Трисула та Тризуб від початку являють собою три світові кармічні Гуни – Тамас, Раджас і Сатва, що лежать у основі істинної традиції, причинно – пов’язаної діяльності людини на землі. Ця тріада гун в людському житті проявляється у вигляді триєдності самого людського світу де за Трипільцями та Шумерами людина поєднує у собі Супраментальний – божий план , план ментального дубля та фізичний план. У християнстві це відома Свята Трійця – Батько, Святий Дух та Син. В цьому поєднанні Син на фізичному плані і набуває своєї справжності та спорідненості з світом Цілісності. Тут і розкривається сакральний зміст відомого зауваження Ісуса із Назарета: “Як що Син Божий звільнить вас, то істинно будете вільними. Віруючий у Сина Божого матиме життя вічне “. Тільки потрібно весь час пам’ятати, що Син Божий це сама людина у своєму справжньому прояві. Тому Тризуб, що є гербом України, це ще й знак становлення людської справжності у світовій Єдності. Чому людство з часом відійшло від розуміння цього?
Природне, інтуїтивно – образне сприйняття, це робота правої півкулі головного мозку. Господарська робота на зовнішньому плані потребувала цілковитої зосередженості та розвиненої логіко – аналітичної діяльності. Через що у так званий Залізний вік людство перейшло до включення лівої півкулі, яка ту аналітично – образну діяльність і контролює . Що разом з виниклим посередником між людиною та Небом, у вигляді відстороненої релігійної обрядовості, зробило свою справу. Інтуїтивно – образне сприйняття разом з правою півкулею, що його обслуговувала відійшло у підсвідомість. Але саме лівостороннє включення вже не могло впоратись з причинним характером подій і людство, як за Східним уявленням, потрапило у так зване Колесо Сансари де і перебуває по цей час.
“Ум не може бути великим ніколи через те, що те яке є дійсно великим для нього невимірно. Тому будь яка його діяльність назовні несе у житті лише скорботу” – засвідчує вже не раз згадуваний нами Джуду Крішнамурті.
Виходить біда сучасного людства полягає у звуженім світосприйнятті, де панує тільки зовнішнє уявлення про оточуючий людину світ. Тоді як у давні часи воно спиралося на ментальну глибину людської сутності, яка була провідною на плані зовнішнього життя, що і засвідчує сарматська Тамга. Адже тут розкривався причинний світ самої світової єдності з якої походила як Цілісність самого світу, так і цілісна неподільність самої людини. “Тільки Єдине має зміст … і пізнається воно через містичне богослов’я“, – у Миколи Кузанського, вчення якого лягло у основу епохи Великого відродження в Європі.
Саме від цього поєднання до людини приходила сила, знання та передбачлива мудрість життя на плані зовнішнього світу. Онтологічний принцип сьогодення у поверненні назад у природу, якраз і полягає у постанові людської справжності та цілісності, в якій людина стає причетною до живої етики життя, згадуваної ще Миколою та Оленою Реріхами.
Але для цього обидві півкулі мозку сучасної людини повинні запрацювати в унісон, поєднуючи у собі два світи – внутрішній причинний та зовнішній подієвий. В цей час і з’являється згадувана вище сила духу, що є проявом вищого, супраментального плану у самій людині. Саме в цьому полягає велике пробудження людства сьогодні. Від цього енергетичний потенціал людської особистості у доторку до континуальної енергії Цілісності зростає до тієї межі, коли вона стає здатною взяти віжки своєї долі у власні руки. І мати від того щасливу долю на цім світі, як за пророчим свідченням Сковороди:”Хочеш мати щастя у житті, – спробуй довіритись долі”.
Але саме у контакті з цілісним аспектом світу, де ця його формула дійсно спрацьовує. Саме в цьому вбачається вирішення тієї проблеми, що постала перед людством у кінці 20-го століття, як що до згадуваного пророцтва нашої письменниці Докії Гуменної. Великі мислителі людства знаходили подібні формули справжнього життя у своєму прозрінні, починаючи від Аристотеля та Платона, тільки ніхто з них до кінця не усвідомлював, що працюють вони у стані другої, поширеної уваги людини до оточуючого світу. А для цього потрібна людська справжність та життя у ціліснім світосприйнятті. До цього сьогодні і йдеться. Коли нарешті здійсниться заклик Антуан де Сент Екзюпері до світового товариства:”Існує одна проблема, одна єдина в світі,- повернути людству духовний зміст, духовні турботи “, – визначив він у свій час те сакральне, що сьогодні стоїть перед людством.
Щасти Вам.