На сьогодні сучасне природознавство говорить устами Шатохіної Віри Олексіївни:” Ментальність є системно розбудовуючим принципом, що ставить людину на рубіж за яким слідує перехід громадського в індивідуальне і на зворот, зберігаючи логіку єдиного“. Насправді ж два означених поняття ментального і громадського не знаходяться у одній площині і не протиставлені одне другому. Вони насправді рознесені по вертикалі зовнішнє – внутрішнє. Де останнє є основою зовнішнього в справжній, цілісній людині, та її світосприйнятті.
Далі сучасна наука у онтологічній спрямованості пізнання стверджує:
” В природі людини закладені потенційно розкриваємі механізми ментальності, які виведені екзистенціальних, семіотичних, герменевтичних і сіненергетичних вченнях, як середина поєднуюча соціальні та індивідуальні, історичні і культурні факти розвитку людини. Їх неможливо віднести до екзистенціальної сфери буття або до чуттєвих засобів уявлення про світ. Вони поєднують і те і інше у єдиний образ ментальних репрезентацій маючих змістовну наповненість і символічну незавершеність“.
Тобто, образно кажучи, мають свій невербалізований, поза знаковий зв’язок з світом непроявленого на внутрішнім плані. Про що далі і йде мова:
” Розкриття онтологічної забезпеченості ментальності відбувається у семантичнім континуумі … де пов’язується колективне та індивідуальне у реконструкції засобів поведінки, що передає суспільне розуміння світу.“ В тій реконструкції постає ведення людини живою етикою цілісності у її причинному полі. Про що і говориться далі:” Під час розпаду колективних систем значень на поверхню виходять неконтроліруємі ззовні ментальні структури як проекції поєднуючі в собі розум та відчуття, свідоме та безсвідоме, раціональне та ірраціональне “.
Як бачимо сучасна наука в представництві Шатохіної Віри Олексіївни значно наблизилась до сфери діяльності супраментальної психології майже впритул. Про що свідчить наступне:
”Особливістю семантичного континууму ментальності є його сітчана або гетерархічна системна організація, нелінійна динамічна модель “.
Інакше кажучи, онтологічний статус ментальності знаходиться (проявляється) в процесах синхронізації активності думки та самоорганізації Всесвіту на своєму цілісному плані.
“Онтологічні параметри ментальності викладені в ідеях неодноразово виникаючих в історії, психології, мистецтві. Приймаюча різні форми повсякденність стає екраном на якому віддзеркалюються стани відповідаючи ментальному запиту.“
Браво, що тут скажеш ще. Далі читаємо:” В цьому ракурсі онтологія ментальності і онтологія людини корелюють одне з одним, відтворюючи можливість для впорядкування невизначених та стохастичних життєвих ситуацій. Для людини значення ментальності можуть бути як впорядкованими (усвідомленими) так і невпорядкованими ( неусвідомленими)”.
Чим і займається Супраментальна психологія де впорядкованість виходить з тих самих семантичних полів цілісності, з її живої, все впорядковуючою етикою. Про що і говориться далі у дисертації Шатохіної:
”Онтологічна система ментальності показує, що творчі акти взаємодії з світом тотожні розумінню її як складної системи, де більше сховано (непроявлено), аніж явлено. Повноправним моментом творчого розуміння є чуття, яке Шпет називає “симпатичним розумінням“ або ж передрозумінням “.
Можемо тут доповнити Віру Олексіївну. Першоєдине – вища реальність пред’являє людині вимогу зібраності “тут і зараз”. Онтологічний статус ментальності передбачає, що в буденність включається суб’єкт спостерігач, здатний поставити себе в позицію феноменолога, здійснюючого “Епохе” в ідеальних світах, поза якими людина не може здійснювати повноцінний життєвий вибір. Суб’єкт спостерігач має можливість занурювати самого себе в ментальний простір. Вододіючий якостями порожуючої метафоризації викликаної за допомогою інтуїції у нелінійномуконтакті з віртуальними об’єктами, за допомогою символічних функцій усвідомлення. Ментальність дозволяє діяти людині у альтернативній наївному реалізму реальності, проявляти своє відношення до світу не застосовуючи тиску на нього, але чекаючи від нього відповіді.
В протилежність класичним уявленням про свідомість, як сутності підлягаючої дослідженню в роду інших сутностей – феномен ментальності звертається до життєвого світу змістовностей, існуючого разом зі змістовностями інших людей”.
Тут діє скоріше позажиттєвий досвід людини як сутності світового рівня. Про що далі цілком вірно слідує:
”Пізнавальний досвід людини є тим видом досвіду, який може бути розкритим з позиції онтології як явище не маюче атрибутивного характеру“.
Браво, що тут ще скажеш. Це є нелінійна система цінностей покладених у сітку динамічних установлень Всесвіту на тонкому, непроявленому рівні, – доповнимо ми віру Олександрівну. В цілому у суто зовнішньому підході вірно. Але ментальність іншого, заглибленого плану не може існувати без свого носія. Тому у супраментальній психології з’являється ментальний дубль на якого переходить та покладається результативна діяльність людини назовні. Сам сутнісний план людини занурюється на рівень глибинного супраментального плану, що має доступ до сітчастого, семантичного поля світової Цілісності пануючої на тонкому плані. Так у супраментальній психології з’являється динамічна, узгоджена у одне ціле світова Цілісність. Причинний характер подій веде своє походження саме від неї. І саме від неї походить життєва енергія та сила поруху будь якого живого організму, що генерується у пульсаційних переходах між енергетичними горизонтами означеної Цілісності.
Першоєдине – вища ціннісна структура потребує “волі на волі”, за оріями, де стають приступними людині “вісті божі”. З якими вона починає жити не замислюючись постійно над цим. Внутрішнє тут стає реалією життя, в якій зовнішнє, підпадаючи під його вплив, формує світогляд справжньої, цілісної людини.
Концептуальні положення супраментальної психології.
( природознавство у поширеному світосприйнятті)
- Всесвіт на тонкому, непроявленому плані являє собою цілісне утворення пакета узгоджених енергетичних горизонтів пов’язаних причинно – наслідковим зв’язком.
- Всесвіт на своєму цілісному рівні являє собою живу динамічну систему свій вектор досягнення всебічної гармонії. Він є витоком живої, причинної етики життя на проявленому плані.
- Від того Всесвіт маєдва своїх обличчя одне існує у дискретному просторі часі, а друге стаціонарне, що існує у однорідному та ізотропному просторі виділених мас матерії на проявленому плані.
- Жива матерія народжується на просторово – часових переходах між енергетичними горизонтами Цілісності, існуючи у виділеному, проявленому стані за рахунок резонансного злиття з відповідним базовим горизонтом. Різноманіття живого існує за рахунок множини гармонік головного пакета первинних хвильових збурень горизонтів у вибуховім становленні Всесвіту на своїй ранній стадії.
- Жива матерія, як і Всесвіт розподіляється на тонкий, непроявлений план та речовинний, фізичний.
- Розвиток та становлення живого від того несе у собі ту саму причинну, цілісну організацію, яка панує на тонкому, непроявленому плані світу і підкорена його причинній етиці.
- Онтологічний принцип єднання людини з живою етикою світової Цілісності реалізується через її усвідомлення причинного характеру подій на рівні невербального, чуттєвого сприйняття на інтуїтивно образнім рівні.
- Від цього виникає впорядковуюча людське життя триєдність: Фізичний план, тонкоєнергетичний, ментальний план та цілісний, трансцендентний аспект світу у вигляді супраменталу.
- Сама цілісна організація людини постає у переходах між базовими енергетичними горизонтами її систем органів життєзабезпечення. Від того вона від початку володіє все перетворюючою силою, яка виникає на тих узгоджуючих переходах.
- Означені переходи від нижчих вібраційних горизонтів до вищих, зумовлюють духовне зростання людини у її все більш поширеному усвідомленні світу.
- Головною скеровуючою силою у людському житті є причинна, жива етика цілісності, що усвідомлюється через інтуїтивно – образне сприйняття світу на ментальному рівні. Саме звідси постає її особиста справжність та цілісність.
- Розумова діяльність людини назовні повинна спиратись на причинний, інтуїтивний відгук з її внутрішнього плану. Передбачення та мудрість життя постає саме з цього.
З вище приведеного слідує, три задачі супраментальної психології: здоров’я та довголіття, високий професіоналізм та соціальна значущість, високе мистецтво ведення свого життя є цілком досяжною річчу. З цього і постає нова сходинка у індоєвропейській культурі в сучасному світі.
В. Чумаченко.