“Бог існує в самій людині і є джерелом її спорідненого життя в цілісності”.(Соломон)
“Справжня людина не вирішує, не судить, вона слідує”. (Сенека)
“Своїм життям собі дорівнятись.” (Леся Українка)
Причина людських негараздів у житті сьогодні походить від відстороненості людини від того природного початку, який зветься живою етикою життя, як за Реріхами. Особливо загрозливих розмірів цей розрив він набуває у технічну еру, коли щасливе майбуття вбачається тільки в досягнутім добробуті на зовнішньому плані. Егоцентризм людини полишеної духовної підтримки, робить процес набуття добробуту безкінцевим процесом. Адже ще ніхто в світі не зміг наповнити те провалля егоїзму людини полишеної в житті на саму себе.
З давніх часів цю проблему брав на себе кожен природній етнос, який спирався на той закон всередині, як закон живої етики, що з’являвся на інтуїтивнім рівні під час адаптації людини до патерну умов ареалу проживання. Причинний світ людського буття пролягає саме там, стверджують всі відомі філософи та вчені світу.
Тому витоки формування нації нового типу сьогодні лежать у давній спадщині України у її розбудованому на звичаєвостях правовому кодексі. За ним звичай визнавався головним джерелом права та судочинства. За свідченням А. Ткача особливого значення норми звичаєвого права набули на Січі, яка була центром виникнення великої кількості звичаїв, що згодом перетворилися в норми права. Запорізька Січ була тим характерницьким казаном в якому і визрівала українська нація, як за свідченням видатного письменника нашого часу Олеся Бердника.
На думку Лазаревського козацьке право і судочинство вироблялося самим життям, природними потребами людей без будь яких штучних регламентацій. За свідченням Яна Гербурта Русь мала найкраще право і матір всих прав – звичай. Тобто той спосіб життя, що виникав у поєднанні людини та патерну умов ареалу її проживання. Яка умова на Січі була головною у становленні звичаїв та звичаєвостей?
Козацька спільнота жила на волі, віддалено від соціально зумовлених стандартів тих часів. Їх воля межувалася не тільки з свободою, а ї з характерницькою “волею на волі”. Тобто заходила за межу суто зовнішнього життя, як за давнім усвідомленням слов’ян – русичів, – “мусимо відати і знати обаполи тирла”. Де тирлом було життя на зовнішньому плані, а за його межею було життя на волі, тобто поза простором суто зовнішніх усвідомлень. Ця воля набувалася у характерництві, коли людина поєднувала у собі два світи один зовнішній, а другий внутрішній. З чого і виходила справжня, цілісна людина, адекватна тому справжньому світу, в якому споконвіку вилося прядиво життя у природному оточенні. Звідси і походила надзвичайна людська вправність та сила, що бралися з того поєднаного у Одне природного середовища.
Тому складовими Руської Правди, яка була джерелом права на Русі були: правові звичаї, судова практика, міждержавні договори, нормативно – правові акти судочинства та закон природної етики, який виникає під час адаптації людини до патерну умов ареалу проживання. Він і є витоком звичаїв та звичаєвостей, що з’являються у практиці життя. Тому Руська Правда, як виток права та судочинства, що у своїй основі спиралася на означені звичаєвості, походила від більш давніх усвідомлень ще волхівськіх часів, відомих в езотеричних колах як “Отчий закон”. Його головні положення коротко можливо було б наголосити так:
- Божа правда – це саме життя. Налагодження його – це шлях до Бога. В кожній точці людського життя присутній Бог.
- У кожному малому присутнє велике, увійти в яке можливо будь де.
- Зрозумівши мале – зрозумієш і велике.
- Шлях життя йде в середині людини, осягнувши його осягаєш і життя.
- Коли йдеш іншим обрієм у житті теж живеш, але життя стає іншим. Мистецтво ведення життя полягає саме в цьому.
- Характерницький спосіб дій у зміні простору дії закону здатен поліпшувати все, на порушуючи нічого.
- Не тільки глухі кути життя ведуть до стрибка усвідомлення у їх подоланні. Хто в розумі ходить виходить із скрути нічого не втрачаючи, наступає не наступаючи, діє не діючи.
- Життя потребує вишуканого мистецтва свого ведення у волі божій.
- Зрушуючи щось у довкіллі, – зрушуєш і себе. Інший, – ти вже не той. Поступові зрушення ведуть до зростання самоусвідомлення та приєднання до вищого світу.
- Людини без людей не існує, як і Бога без оточуючого його світу.
- Хто шукає – той знаходить. Павутина життя тче свої килими будь де.
- Головне не втрачати волю та віру, що єднають людину з божим світом. Є те єднання – буде все. Так життя стає справжнім, а від того ще й щасливим без сорому за нього.
Від цього “Отчого закону” звичаєве право стає слідуванням тому великому, що єднає людину та світ у Одне.
Далі можливим було б привести звід законів за якими людина набуває своєї справжності, усуваючи розбіжності між зовнішнім та внутрішнім у своєму житті.
Застороги в межах яких існує людська справжність:
- Притримуватись закону слідування у житті.
- Мати міру по волі і по вірі.
- Спиратись на знання, що приходить через інтуїтивне сприйняття.
- Триматися у житті божої, супраментальної межі, в якій панує людська справжність.
- Мати чистоту та не забрудненість усвідомлень.
- Жити тут і зараз. Жити на волі.”В житті потрібно бути”, – як за характерницьким заповітом.
- Знати головну мету і слідувати за нею в житті.
- Не йти проти совісті та честі, не порушувати балансу сили людина і світу.”Честь це зовнішня совість, а совість це внутрішня честь”, – за Шопенгауером.
- Пам’ятати, що все старе і пережите повертається, але у новій якості. Людина живе у причино зумовленому світі.
- У балансі між чорним та білим, добром та злом, правди чі не правди триматися шляху, що йде всередині, де все те не має свого змісту.
Виникає питання звідки приходить те знання та вправність які формують людську справжність? Езотеричне дослідження говорить, що людське життя пов’язано з цілісним Всесвітом через енергетичні ланцюги, які йдуть з відповідних сузір’їв. Ось ці енергетичні потоки, які стоять за вправністю справжньої людини:
- Резонансний ланцюг з сузір’я “Гончих псів” надає знання про Всесвіт та закони його організації.
- Енергетичний потік з сузір’я Водолія надає натхнення та сили творчості через людську причетність до цілісного світу.
- Промінь енергії з сузір’я Рака надає знання передбачення та формує людську долю. Врожайність та добробут залежать саме від тих сил, що надаються цим енергетичним потоком.
- Потік енергії, що йде з зірок трансформуючись через місяць, надає захисту у житті, керує фізіологічними процесами людського організму.
Означені чотири енергетичні потоки формують чотирикутник сил у розвої життя на чотири сторони світу на проявленому плані. Далі йде чотирикутник, повернутий під прямим кутом до першого і до нього входять ще чотири енергетичних ланцюги:
- Це потік енергії з сузір’я Малої Ведмедиці, який є управителем системно перетворюючої енергії Ці, що панує в людському організмі.
- Далі йде резонуючий ланцюг з сузір’я Великої Ведмедиці, який надає силу фазових переходів в межах світової Цілісності. Це та сама Мога – сила, якою може володіти людина і яка є внутрішньою функцією людського організму у його добовій перебудові, в якій кожні дві години і йде відповідна відстройка до означених резонансних ланцюгів.
- Сузір’я Оріона дозволяє опановувати характерницьким мистецтвом через енергію наміру яку він надає.
- Далі йде Сонце, світило, що несе енергію Шень, як головного управителя в людському тілі на супраментальнім рівні. Сонце на внутрішнім плані споріднює людину з супраментальним ядром Всесвіту, тобто несе у собі той божий початок, який є в кожній людині від народження.
З пересічення приведених чотирикутників виникає восьмикутна зірка, яка є символом людської справжності в цьому світі, на цій Землі.
Щасти Вам.