Сторінка Василя Чумаченка

Трансперсональні занурення за Станіславом Грофом дозволили науці кинути погляд на внутрішній світ людини за межею антропологічного бар’єра, або ж за межею славнозвісної Платонівської печери. Що було безпосередньо зафіксовано у цих дослідженнях?

Перше, що було зафіксовано це здатність людини до невербального сприйняття світу на тонкому плані у змінених, поширених станах її свідомості.

По – друге, на тонкому плані, у своїх зануреннях людина може переглядати і усвідомлювати будь які історичні аспекти як історії, так і особистого життя, що зберігається тут у своєму первинному, недоторканному вигляді.  Вона має можливість отримувати інформацію про події, що насуваються проглядаючи сучасне у його взаємопов’язаності з пройдешнім та майбутнім.

По – третє, в своїй миследіяльності на тонкому плані людина може впливати на причинний взаємозв’язок, який веде до відповідної корекції подій і на фізичному плані. Корекція  енергокомплексу людини  у далеких циклах реінкарнації призводила до її видужання  і на фізичному плані.

Все це дозволяє говорити про організацію Всесвіту на тонкому плані, як  про одне дотерміново пов’язане ціле, що обіймає пройдешнє, сучасне і майбутнє. Тобто являє собою цілісний, узгоджений пакет світів існуючих у нестаціонарнім просторі часі. Адже піддослідний у своїм глибинних змінених станах свідомості міг вільно переміщуватись,  як в далеке пройдешнє так і зазирати у майбутнє.

Ось що про це говорить сам Станіслав Гроф: “Важливою категорією трансперсонального досвіду є різноманітні явища екстрасенсорного сприйняття –наприклад, досвід існування поза межами тіла, телепатія, передбачення майбутнього, ясновидіння, переміщення в часі та просторі. Трансперсональний досвід іноді включає події з мікро – і макрокосму, зі сфер, недосяжних безпосередньо людськими органами чуття, або з періодів, які історично передували появі Сонячної системи, Землі, живих організмів. Ці переживання ясно вказують, що якимось незбагненним чином  кожен з нас має інформацію про весь Всесвіт, кожен має потенційний емпіричний доступ до всіх його частин”.

І головне, що вдалося з’ясувати, людське життя має свій причинний взаємозв’язок у реінкарнаційних циклах. Життя людини, як світового духу має безперервний,  вічний характер.

Таким чином трансперсональна психологія, а тепер вже і супраментальна психологія,  розглядає людину як духовну, космічну істоту, нерозривно пов’язану з Всесвітом, Космосом, людством. Володіє можливістю доступу до загальносвітового інформаційного космічного поля, з колективним несвідомим людства, з космічною інформацією, “світовим розумом”. Що і вказує на цілісне запровадження світу на тонкому плані, де розуміння матерії та матеріальності взагалі має дещо змінену форму.

Але є одна відмінність. Супраментальна психологія не потребує трансових занурень, відокремлюючих людину від реалій життя тут і зараз, у цьому вимірі часу. Діючи через простір образної пам’яті, супраментальна психологія дозволяє використовувати досвід позаантропного буття у реальному житті. Роблячи людину майстром його ведення у дотику до живої етики буття у його причинній взаємопов’язаності. Вона, у порівнянні з трансперсональною психологією, стає своєрідним “холодним термоядом”, не потребуючи спеціальних надумов або ж відповідних трансових занурень для усвідомлення того, що відкривається в ментальнім, кінестетичнім доторку до цілісної основи світу на внутрішнім плані.

Експериментальні дослідження Станіслава Грофа  підтверджують правильність концепції К. Р. Юнга про нерозривний зв’язок свідомості людини з несвідомими феноменами особистого і колективного, з архетипами, можливість доступу людини до загальносвітового  інформаційного поля колективного безсвідомого і космічної свідомості у трансперсональних переживаннях. За висновком психології Грофа людина одночасно виступає як матеріальний об’єкт і велике поле свідомості. Люди можуть усвідомлювати себе самих з допомогою двох різних модусів досвіду. У природі людини відображена фундаментальна подвійність між досвідом окремого існування, як матеріального об’єкта і досвідом безмежного існування, як недиференційованого поля свідомості за висновком трансперсональної психології. Цю подвійність і прибирає супраментальна психологія, народжуючи справжню, цілісну людину. Велике і мале людське я в ній поєднуються, являючи світу нову людину, що має єдине, цілісне світосприйняття.

Саме за нього згадує Олесь Бердник коли говорить у своїй “Альтернативній еволюції:

” Наші предки сприймали природу як щось нероздільне з собою, своїми відчуттями, думками, діями, прагненнями. Не було і не могло бути відчуження зовнішнього від внутрішнього, все було єдиним в єдиному потоці Буття. Право на життя має лише те, що несе у собі зерно вічного. Потрібна альтернативна еволюція. Потрібне живе, палке серце світу.”

З огляду на вище приведене, маємо пряме підтвердження того, що лежить у фундаменті супраментальної психології сьогодні, отримане у поширенім сприйнятті світу на ментальнім рівні.

 Як показали дослідження у супраментальній психології  не потрібні трансперсональні занурення, які виключають людину з реального життя. Що не дозволяє керуватися в ньому досвідом свого позаантропного буття. Людина  дійсно може стати майстром ведення свого життя у його причинній взаємопов’язаності з цілісним аспектом буття на тонкому плані.

Тому супроти трансперсональної психології  супраментальна психологія і  виглядає   “холодним термоядом”, який йде у звичайних умовах і не потребує  надзвичайних умов. Саме через це вона стає психологією самого життя. Вона додає той необхідний компонент впевненості, який Гроф і його послідовники відносили до метафізичного сприйняття світу. Адже саме його, на їх думку, і не вистачає у людському житті, яке через це втрачає свою первинну змістовність. Втім, можемо безпосередньо звернутися до самого Станіслава Грофа:

“Гризотне відчуття дискретності, відчуження, метафізичної самотності, безнадійності , неповноцінності і вини, являють собою стандартні компоненти БПМП. Дивиться індивідуум на свою теперішню ситуацію та поведінку чи досліджує своє пройдешнє все підтверджує, що він непотрібне, нічого не варте і мерзотне єство. Виникають ситуації і характери з світової літератури та специфічні роботи знаменитих художників. Так часто виникають образи описані Данте в його божественній комедії, сцени з книг Еміля Золя, що описують темні та відштовхуючі аспекти людської природи, Федора Достоєвського з їх емоційними стражданнями. Похмурі оповідання Едгара Алана По про нелюдські катування і жахи, картини кошмарів і дивовижних сутностей  Ієроніма  Босха, темний світ скелетів Джеймса  Енсора з його хворобливим баченням карнавалів, образи жахів війни Франціско Гойя, апокаліптичних бачень Сальвадора Далі, уявлення пекла і страшного суда.

Людина, що опинилася в пастці ситуації безвихіддя ясно бачить беззмістовність людського існування але  відчуває велику жагу знайти зміст життя. Особливі часті посилання на знамениті фігури грецької міфології : Сизіф, що вкочує величезний камінь на вершину гори, Іксион прив’язаний до колеса що обертається, Тантал, що мучиться невиносною спрагою та голодом, Прометей прикований до скелі та шматуємий орлом. Такі ж загальні образи еріній із тієї ж традиції, що символізує гложущу провину та гризоту совісті”.

З цього, на думку Грофа, виходить нове розуміння та оцінка таких індивідуальностей як Мартін Хайдегер, Серен Кьеркагор, Альбер Камю та Жан Поль Сартр, всі ці дослідники екзистенціоналісти  та письменники з наміром налаштовувались на цей комплекс переживань будучи не взмозі відшукати єдино можливе рішення, яким є транцедентна свідомість. Ту повноту справжнього життя і надає супраментальна психологія виводячи саму транцедентність на рівень звичайного людського буття.

І що неперевершено, так це те, що такий стан свідомості людством вже опановувався, це вже було в орійській культурі Середнього Подніпров’я. Саме через це культура цих земель у свій час значно відрізнялася від свого оточення. “Одвічно руси мають ту віру і гримлять нею по світу”, – читаємо підтвердження тому в арамейських записах у мові русів  з близького сходу.

Чому тоді все так як сьогодні є? – виникає питання.

Відповідь можемо знайти в  Войнича. В якому чітко означено, що коли мука божа перестає виконувати свою роль як стимулюючого фактора розвитку духовного плану, через антропологічну межу поставлену відстороненою вірою у Око боже, саме через таку безвихідь починає панувати зло. Яке уярмлюючи людину, робить її рабою обставин та і самого свого життя. Саме в такому стані зла і живе сучасне суспільство, судячи з того, що розкриває перед людством  Синопсис орійських гностиків Середнього Подніпров’я, відомий як рукопис Войнича. Тут релігійний канон, вже тепер писаної віри, починає виступати головним тлумачником істинного, вести шляхи праведності і законів цілісного, що назовні ведуть  в нікуди. Яка причина за цим всім стоїть?

“Не усі ви є”, – знаходимо ту причину в арамейських записах з близького сходу, та в тому ж рукописі Войнича. Тобто,  людина розділившись на мале я, та занурене у підсвідомість велике Я, втратила свою цілісність та самодостатність в цьому світі, через що унеможливила своє щасливе майбуття в ньому.

Щасти Вам.