Сторінка Василя Чумаченка

Існує одна неузгодженість, яка виникає, коли людина здійснює перехід від життя зануреного у зовнішнє до пробудженого стану у поширеному світосприйнятті на внутрішньому плані. В цей час здійснюється перехід від образно – понятійної системної взаємодії з довкіллям, яке проходить на зовнішньому плані, до системої взаємодії з природним цілим, але вже на рівні його прямого кінестетичного, чуттєвого усвідомлення на ментальному рівні. Проблема тут виникає через те, що отримавши новий статус у своєму пробудженому самоусвідомленні, людина продовжує жити за старими своїми налаштуваннями щодо оточуючого світу продовжуючи вести з ним діалог на рівні образно – понятійного мислення. Тобто не покидає своєї позиції упередженості щодо подій зовнішнього життя, не здійснюючи свого входження в світ тонких взаємодій. Через що відійшовши від одного берега не попадає на інший. Тут і починаються відомі проблеми зі здоров’ям, які у багатьох випадках мають сумний результат. Що може бути застереження проти цього?

Відповідь ззовні проста і широко відома — жити у пробудженому стані свідомості, тобто все виконувати у своєму житті у стані самоконтроля у доторку до живого світу цілісності. Цей самоконтроль має свою сховану сакральну змістовність, що лежить за встановленим пробудженим станом. В чому тут полягає головна проблема?

Необхідне пояснення можливо отримати у такий спосіб. Коли ви йдете кудись, то зазвичай за цим стоїть та ціль, яку ви переслідуєте і вона з’явилася через ваше рішення вчинити цю подорож. Така дія за вашим рішенням є звичайною справою, яку ми здійснюємо у своєму житті десятки разів , але все не так просто коли це торкається непроявленого. Річ у тому, що тут ваше рішення як подія запроваджується в життя образним наміром. За тим наміром стоїть образ дії, що приходить на ментальному плані у вигляді бачення відповідної спорідненої з цілим дії. Цей образ, що приходить через чуття – бачення, стає генератором вашої дії назовні бо утримує силу цілісності, з якою ваш вчинок стає у такий спосіб узгодженим та спорідненим. Тобто діяти стає можливим у силі образного наміру, яку породило ваше рішення здійснити ту чи іншу дію. І за цим ще стоїть час відтворення такої спорідненої дії, коли не все задумане та усвідомлене може бути негайно виконаним.

Спробуємо розібратися з цією хронологією подій, що диктує нам невимовне. По – перше, що тут є ментальним образом, який приходить у пробудженому стані? У такому нашому спорідненому діянні з’являється третя сторона — сам простір узгодженої з цілим дії, який починає диктувати нам терміни того походу, часто змінюючи і саму ціль та час його здійснення. В цьому образному просторі ми стаємо присутніми і є часткою нього. Тобто живемо у образі своєї “віри по вірі”, бо “мета всякої віри в вірі ж”, як запевняють орії. З цього, врешті-решт, виникає рух сили, де сила йде від спорідненості образу запланованої події з великим цілим пануючим у непроявленому. Що і є врешті решт нашим життям в вірі, де контроль подій стає головним чинником нашого існування.

Виходить, щоб жити весь час у тій силі, потрібно бути у стані контрольованого наміру входження через своє чуття – бачення дотичне до цілого. Саме тоді кожна дія чи вчинок стають спорідненою дією, де континуальна енергія, що приходить до людини робить все те світовою подією. Тобто такою, що стає часткою подій які відбуваються в світовій цілісності. Хтось скаже, що все це і є те велике слідуванняу житті, яке проголошується за головну умову безгріховного життя, або життя в істині великими адептами світу.

Виходить, що головна умова у адептів Сходу постати в світі у пробудженому стані, є тим базовим настроєм, що убезпечує від тих негараздів, які чекають людину у поширеному світоспринятті вже на порозі її дому. Чому?

Бо старе базове включення на рівні неусвідомленого вимикається, і разом з ним вимикається та універсальна сила, що веде сліпу людину у житті, бо тепер у все те повинна здійснювати вона сама. В цей час і стає необхідним самоконтроль своєї заглибленості в саму матерію подійного поля, що надає силу протидіяти тим загрозам, які несе у собі життя на зовнішньому плані. Дуже схоже на те, як вже дорослий птах вилітає зі свого гнізда. У новому стані своєї свободи він починає сам опікуватись своїм життям, самостійно спрямовуючи та здійснюючи свій політ. Для цього йому потрібна воля і прямий контакт з повітрям, тобто з цілісністю, як щодо людини у її пробудженому стані.

У практичному житті означене вище призводить до стану, в якому людина не робить будь-яку свою роботу, а відтворює її. І все те йде як ведення у спорідненому стані. Ось у чому полягає відмінність між пробудженим усвідомленням і неусвідомленим станом. У останьому випадку витрачається своя власна сила, у іншому ж вона приходить ззовні. Так само як і у птаха в польоті з’являється підйомна сила від його вірної взаємодії з повітрям. З огляду на вище приведене у даосів і існує один незвичний вираз:”Будь мертвим(відстороненим від зовнішнього), абсолютно мертвим і роби, що хочеш, все буде вірно “.

Тобто людина, причетна до цілісного аспекту життя на своєму внутрішньому плані по великому рахунку, не думає та розмірковує над своїми вчинками та кроками в житті, вона живе в вірі, яка стає головним сенсом її буття.“Маємо справжню віру, тому не потребуємо ніякої пожертви, наші боги ж суть образи”, – проголошується у Велесовій книзі вище згадане. Тому що одночастно йде корекція прийнятих рішень та життєвого шляху, очищення його від енергетичного бруду старих уявлень та переконань з боку цілісного плану. І будь яке стороннє посередництво тут стає непотрібним.«Що тут говорити, Єдиний Світовий Дух наводить лад у людському житті, коли існує постійний контакт із ним»,— чуємо зауваження нашого релігійного читача.

З цього природу існує достатньо втаємничений вираз Ісуса із Назарету: «Не думайте, що я прийшов порушити закон чи пророків: не порушити я прийшов, але виконати.» Закон, про який говорить тут Ісус із Назарета, має на сьогодні два своїх прочитання. В суспільстві, що сьогодні живе за договірною правдою, тим законом є влада, оперта на головний закон держави — конституцію. В ній зафіксовано все те краще, чого досягла думка у організації людського суспільства на протязі своєї історії. Від того в конституції відзеркалено досвід життя багатьох поколінь. Цей закон суспільного життя весь час намагаються переписувати та доповнювати, щоб попасти в ногу з тим днем, що надходить, через ту нетривку договірну правду, на якій та конституція ґрунтується.

Другий погляд на закон, вочевидь згаданий самим Ісусом, спирається на відомий вислів Геродота, який він проголосив надаючи вже не раз згадувану нами характеристику населенню Середнього Подніпров’я: «Цей народ не має під собою закону, та він їм і не потрібен, закон знаходиться у них всередині». Цей, відмічений Гераклітом закон всередині виникає в людині через її адаптацію до патерну умов ареалу проживання. Тобто завдяки пристосуванню до тонкої павутини життя за Фритьофом Капрою, західним дослідником у фізиці живого.

З чого виникає цей закон? Вочевидь, від контакту з причинною правдою світу, існуючою в одному детерміново пов’язаному узгодженому цілому, що являє собою світ на тонкому плані. Для людини це, якщо хочете, своєрідна «маршрутна карта» пануюча на підсвідомому рівні згідно інтерактивної психології. За якою йде, як показали дослідження, сезонні міграції великих зграй тварин та птахів. У випадку людини все це йде через інтуїтивно образне сприйняття, або «совість божу та вісті божі», як за оріями. З чого і походить знання– бачення та відповідне усвідомлення, що стає законом життя. Знову ж таки з якої причини?

Слідування у житті за тими можливостями, що відкриваються в цілому надають сили та звитяги у подоланні тих труднощів, що трапляються у поворотах людської долі. Саме через це сакральна змістовність закону Геродота полягає в тому, що він стає ведучим принципом у тому згадуваному слідуванні, якому повинно підкорятися людське життя у пробудженому стані свідомості. Дуже красномовно про це говорять орії у своєму синопсисі часів Київської Русі: «Могу не ту ви тепер маш. Ви зажиє по меті ж божій, бо ори ви то, пові по вісті нове тіше, віта ви міру де віра божая.»

Тепер ми розуміємо, який закон прийшов виконати Ісус із Галілеї, за його відомим висловом. Цей закон цілком виходить із сакрального і має пряме відношення до орійського ведичного православ’я, яке є славленням тієї самої цілісності світу. Хто б що про це не говорив сьогодні. Знання, як відомо, бере свій початок з одного джерела, ім’я якого цілісна Права за слов’янським ведизмом або ж Суст Великий божий, як за оріями.

З цього і витікає той базовий принцип, якого повинна дотримуватися занурена у потаємне людина, здійснюючи тим самим нове системне включення у своєму духовному зростанні. Цей принцип у езотеричній науці і полягає у вимозі утримувати свою свідоміть у пробудженому стані. За оріями він є чуттям міри, коли людина починає «помалу свою власну мету носити», вже усвідомлюючи орійську «міру по волі і по вірі», яка поза межею зовнішнього розкриває обшир того, що донедавна вважалося лише мовчазною пітьмою.