Сторінка Василя Чумаченка

Замість вступу:

” Святу віру та волю пам’ятай по віки ж. Но і має та віра славу. Велика є се віра. Споконвічно руси мають ту віру і гримлять нею по світу. Сущі Ори ви ще є. Бо рабами знемож, коли волю Ора забували ж.”

Рукопис Войнича.

На сьогодні наукова езотерика, або ж есперологія, яка своїм аналогом має орійську ведичну спадщину земель Нижнього Подніпров’я, певнено доводить існування цілісного, гармонійно узгодженого цілісного Одного на тонкому плані світу, за межею антропного буття. Орійці давніх часів знаходили зв’язок з цим тонким планом через вибіркові, ключові форми, які знаходили у природнім оточенні або відтворювали у зооморфній або антропоморфній скульптурі. Їм дозволяла це робити ввімкнена третя сигнальна система сприйняття, яка у характерників звалася знанням – баченням і поставала від дотичності тонкого ментального плану людини до цілісної, причинної  основи світу.

Саме таке поєднання, що відбувалося через адаптацію до патерну умов ареалу проживання, продукувало “закон в середині” – узгоджуючий поведінку людини на зовнішньому плані з розвитком того ж цілісного аспекту детерміново пов’язаного світу.

Жива етика життя, що в цей час виникала і поєднувала його з розвитком цілісного Одного у часі. В цей час континуальна енергія ставала приступною людині і вона мала від цього відповідну силу та наснагу що до свого життя. Як показали дослідження, це дозволяло вирішувати те головне завдання на життя, яке людина отримувала від свого народження, роблячи її земну долю шляхом сходження до вищих станів свідомості. Що і дозволяло опановувати законами позаантропного буття шляхом реалізації тих  природних можливостей людини, які закладені у кожному від початку. Культура, що в цей час народжувалась, ставала дієвою культурою розвою внутрішнього плану, якому у орійців відповідала як релігія так і знання – відання що в цей час народжувались. У оріїв такою релігією стало ведичне православ’я, в якому цілісний аспект світу звався світовою Правою або ж Сустом великим божим. Знання – відання поставало від інтуітивно – образного сприйняття через тонке тіло сутнісного плану людини на ментальному рівні. Перейнявши все те, наукова езотерика сьогодні повертає поєднаність людини і Всесвіту, дозволяючи реалізовувати справжню мету свого життя через відповідну постанову себе у ньому. Від чого щасливе майбуття, на противагу злидням та скорботі звуженого сприйняття світу, для неї ставало цілком досяжною річчу.

В цей час людський соціум отримує змогу нарешті вийти на шлях реалізації того золотого віку, який панував за часів орійської ведичної культури. В ньому суспільство служило людині, що унеможливлювало її рабську залежність від соціальних умов декларованої правди у тім же звуженім світосприйнятті. Як це відбувається, наприклад,  сьогодні, коли набуті професійні навички зумовлюють саму визначеність людини у її житті. Від чого ми маємо юриста, історика, фізика, математика, перукаря та водія і аж ніяк не людину, справжність якої губиться у залежності від соціальних умов її життя.

Тож в українській традиційній культурі існує культ справжньої людини, який бере свій початок від тієї орійської спадщини. Спочатку потрібно стати справжньою людиною, усвідомивши головні її чесноти, а потім вже йде те місце, яке вона займає у суспільстві. Подібна настанова відома кожному українцю з його дитинства. Від цього людська доля не губилася у суспільних відносинах, які ставали шляхом сходження людини до вищих своїх реалізацій.

Світова цілісність, згідно наукової езотерики, являє собою узгоджене цілісне Одне, яке утримує у собі безліч енергетичних горизонтів. Кожен з яких має свою вибіркову резонансну форму через яку стає можливим включення у нього. Та природна множина мінерального, рослинного та тваринного світів має свій дотик до означеного узгодженого цілого через ту саму свою вибіркову резонуючу форму. Саме звідси бере свій початок згадуване вище мистецтво зооморфної та антропоморфної форми, які відкривали у такий спосіб ту чи іншу продуктивну силу у живому Всесвіті.

Так само звичаєва, національна культура будь якого етносу, адаптована до тонких планів ареалу свого проживання, утримує у собі знакові форми, що панують тут у вишиванках, у святковому одязі, у мові та піснях, у ремісництві та і у самій психофізичній ментальності  народу. Все це робить таку культуру живою і дієвою у подоланні тих викликів, які постають перед людиною на шляху її життя. У правді життя, яка у такий спосіб отримується і лежить та сила та наснага, що дозволяє це здійснювати. Тією правдою – істиною тут стає відгук цілого Одного на людські, споріднені з ним кроки та рішення.

Утримання подібного зв’язку прослідковується у трипільському ритуальному розписі, де на вибірковій, резонуючій з цілим побаченій формі горщика, розміщалась команда образного наміру на той чи інший щасливий перебіг подій чи вдачу. Трипільцям було відомо, що шляхи життя можуть мати різні свої запровадження назовні, тож обирали ті, які убезпечували від негараздів та вели до щасливого перебігу подій у довкіллі. Це мистецтво вони підгледіли у головного бика череди, коли він вів своїх корів на пасовисько, то могутнім посилом свого му – у – у змінював все у лузі на добро, обираючи та вводячи саме пасовисько у відповідно убезпечений енергетичний горизонт в цілісності. Через це будь яка прикрість  не відбувалася з чередою на її випасі. Тому і існував у трипільців культ золотого бика, через ту його незнану, божественну силу впливу на довколишнє. Від тих давніх часів слов’яни ведуть свій родовід від того образу бика, відносячи самих себе до його роду. Того самого впливу через тонкий план, “по голому”, прагнули досягти і трипільці, підпорядковуючи цьому все своє життя, судячи з того спрямованого до того самого успіху у житті ритуального розпису, що залишився після них.

Яка мета ще стояла за цим?

Майстерність ведення життя у баченні, що досягалася у цей час, розкривала у  дотичності до планів цілого, людський талан до будь якої справи. Знаходження у такому стані спорідненості з Цілим вело у житті до розкриття другого Неба або Горнього світу, що знаменувало вихід людини на волю у царство розкритого людського духу, що від давніх часів має назву простору Етер. Саме таке велике звільнення з колеса Сансари пережив у свій час Будда та багато інших адептів світу. Саме таку приголомшливу зачудованість розкритим світом другого Неба можемо спостерігати на обличчях ритуальних скульптур у трипільців. Перед ними поставав простір Горнього світу, вражаюче відмінного від того, в якому людина за звичай веде своє життя.

Сьогодні до такого звільнення веде орійське ведичне православя, яке прослідковується ще у двоєвірнім синкритизмі того християнства яке запровадив на Київській Русі у свій час князь Володимир та його син Ярослав Мудрий. Кулон  “змієвик” тих часів є свідченням того, як і старі фрески Софії Київської, що до цієї пори несуть у собі те велике входження у цілісне Одне, що лежить як виявляється у самім фундаменті орійської спадщини часів Київської Руси. Чому можливим стає таке ствердження?

Бо те саме орійське світобачення знаходимо у Синопсисі орійських гностиків доби Київської Руси, яким виявився відомий світовому загалу рукопис Войнича. Його вперше прочитав Джон Стойко, американський поліглот українського походження, використавши для цього абетку староукраїнського, докириличного письма. У ідеологемах приведених у цьому рукописі і проглядає те саме, згадане вище орійське ведичне православ’я.

Доктрину оріїв, яку знаходимо тут, можливо окреслити окремими ідеологічними положеннями. Таких положень можемо виділити десь біля восьми.

Перше положення:

“Воля на волі”, – тобто справжня воля існує за межею антропологічного барєра. “Свята воля велика ж”, – знаходимо там же необхідне пояснення.

Друге положення:

“Віра по вірі. Віра на волі гола ж”, – тобто існує у своїй дотичності до цілісної тонкої основи світу. Поєднує ці два положення у одне ціле заклик оріїв, який знаходимо серед арамейських записів на близькому сході:”Пам’ятай одну волю і святу совість по віки ж”.

Третє положення:

“Суст один наказ суть нам каже. Суд один на волі”, – тобто цілісність під час занурення у неї породжує одну правду і одну істину точно за характерницьким висловом:” У правди один шлях, у неправди їх багато”.

Четверте положення лунає так:

“Помалу мету носи, май міру по волі і по вірі “, – цей закон врегульовує відносини людини з її тонким внутрішнім супраментальним, планом закликаючи до зменшення своєї уваги до суто зовнішніх чинників у своєму житті. Це положення перегукується з першими двома принципами сталкінгу, які у свій час були виписаними вченим антропологом Карлосом Кастанедою.

Ось вони:

1. Воїн духу, знаючи про свій обов’язок розкрити незвідане, навіть не має надії те здійснити.

2. Знаючи про свій обов’язок у розкритті незвіданого, воїн духу сам себе розглядає як незнайому, відсторонену особу, що буде діяти невідомо як. Тобто зовсім не вибудовує ніяких планів що до свого досягнення успіху.

Все це і виводить на передній план супраментальний рівень людини, який і є  неперевершеним майстром у будь чому на плані людського життя.

До п’ятого положення у доктрині оріїв можемо віднести таку їх ідеологему:

“По вірі міря голе Око Окові “, – тобто все сприймається тонким планом самої людини коли її Око голе. Тобто сприймає все за межею антропологічного буття.

“Суть по волі гола ж”, – знаходимо у рукописі шосте положення доктрини оріїв.

Сьоме положення у синопсисі оріїв можемо визначити так:

“По вірі вашій і буде вам “, – що дослівно перегукується з заповітом Ісуса із Галілеї записаному у одному з Євангелій.

Чому так? Бо життя у зовнішньому веденні регламентується каналом совісті божої. ” Совість пише і совіт гука. Совість волі вітай на волі. Совість маш – суть волі повіташ”, – знаходимо в рукописі.

Тому до восьмого положення можемо віднести положення про інтуітивно – образний зв’язок з планом цілісного Одного, який забезпечує саме совість божа: ” Совість ма і совість боре, вісті несе по голу”. Тобто через канал інтуітивно – образного звязку йде відгук – вість волі, на яку людина і повинна орієнтуватись у своєму житті. Чому?

Бо”пусте Небо (у звуженім світосприйнятті) косе, бо совість по уму коса ж”, – дають своє пояснення орії.

Може виникнути закономірне питання, як те поширене сприйняття світу досягалося у орійській ведичній культурі?

З цього приводу дуже значуща діаграма приведена на сторінці 67 – й рукопису Войнича. Між місяцем молодиком вгорі та активованим повним місяцем внизу тут розміщено зоряне небо, коло зірок якого приведені відповідні записи означеного вище сходження людини до розкритого духовного простору Етер. Починається все з першого запису вгорі на означенім зірковім полі поміж місяцями.

Перший запис проголошує:”Ви пусте носе, вість же та паде”, – що є констатацією факту звуженого сприйняття, притаманного пересічній людині сьогодні.

Другий запис це вже крок у напрямку зміни свідомості під орудою цілісного аспекту світа:”Суст пові каже “- читаємо на першій діаграмі. На другій діаграмі читаємо майже те саме:”Вища воля пові каже”.

На третьому  кроці йде пояснення як це відбувається:”Вісті понову каже”, – тобто маємо поновлений діалог з небом.

На четвертому кроці йде розкриття нового:”Віта ви голе”. На другій діаграмі, на тому ж кроці знаходимо:” Одне Око боре, Око голе повело”. Що знаменує вихід людини у зону контакту з цілісністю.

На пятому кроці на зірковому полі читаємо:”Вість покаже вість волі “, на другій діаграмі:” Віта по вірі “, що йде як уточнення запису на першій діаграмі.

На шостому кроці йде нове усвідомлення:”Вість нова мила”.

Сьомий крок у сходженні вже констатує дію розкритого неба через оновлене Око лющдини:”Око пану волю каже, по волі бере”, на другій діаграмі:”Віра Ока божія віта одну віру”.

На останньому кроці відбувається вихід до нового стану усвідомлення:”Віта мову Ока голу (ви) “, – на першій діаграмі і :”У вище ви пуще віре “, на другій.

Обидві діаграми мають вочевидь різних авторів, але розходжень у описі шляху розкриття нового стану свідомості не мають.

Орійське православ’я від того і було ведичним, бо торкалося значно ширшого світу який з успіхом як бачимо опановувало у знанні Одного. У означенім сходженні чітко прослідковуються ті самі сходи Іакова, що існують у християнстві, восьмиричний шлях сходження у буддизмі та шлях просвітлення якого досягали в українськім характерництві під час запалення так званого сьомого прядива на коконі каузального плану. Зрештою цим шляхом до свого просвітлення йшли всі мандрівники світу починаючи від пілігримів до відомих мандр Парацельса та нашого Григорія Сковороди.

Щасти Вам.

В. Байда.