Сторінка Василя Чумаченка

Від самого початку термін демократія має значення влади народу. Що насправді під цією владою народу мається на увазі? Народне віче Києва та Новгорода було засобом пошуку правди життя людності, яка б задовольнила всіх. Тобто демократія це право правого. В чому полягає та правда, яка повинна була б лежати у основі демократії? Суспільство, від початку спрямоване на споживчий інтерес, потребує для своїх виробництв підлеглого стану людини яка все своє життя має підпорядкувати інтересам держави. Це обмежує свободу, по суті зупиняючи розвиток тієї суспільної одиниці яка мала б рухати це су спільство до нових духовних висот. З яких і бере свій виток розвинене природознавство, що і рухає виробництво в такому суспільстві через новітні технологічні рішення. Виходить демократія повинна обмежувати сваволю держави, яка сама не бажаючи цього, через обмеження свободи, по переду коня ставить воза, зупиняючи розвиток самої людини і тих нових виробництв які могли б бути нею народженими. Самовладдя виходить з’їдає саме себе, бо абсолютизм влади веде до відставання у прогресивному розвитку від інших держав через дуже низький рівень свідомості закріпаченої людини, що панує тут. Деградація суспільства і деградація людини, стають наслідком такого абсолютизму. За прикладом далеко ходити не треба, саме в таку пастку потрапила Росія, традиційно сповідуюча силовий панмонголістський принцип як у своїй внутрішній так і зовнішній політиці. Вони силою закону утримують свою територію, населення якої деградуючи стрімко летить в низ. Чому? Бо попереду коня стоїть віз – держава яка не дає ходу тій суспільній одиниці, яка повинна була б той віз везти. Тому демократія, це право правду шукаючого, бо за тією правдою стоїть воля нових відкритих обріїв життя. Держава повинна прислугувати людині, а не навпаки – людина для держави, як цє є сьогодні на пострадянськім просторі.

Демократія західних країн спирається на розвинену культуру, що зупиняє анархію у розумінні повної свободи буржуазного способу виробництва. В Україні подібне виробництво започатковане, але за повною відсутністю противаги з боку культури, яка за роки радянської влади була в щент розтрощена. Тому маємо те, що маємо. Виходом з такої культорологічної ями мало б стати швидке нарощення історико- культурного базіса. Однак цьому стоїть на заваді роздрібненість суспільної думки що до того культурного надбання яке має країна та існуючий принижений статус титульного етносу, який мав би той базіс підпирати, або ж відроджувати. Довгі роки панування чужої суспільної правди зробили свою справу, культура України має цілком відірване від життя, міфологізоване підгрунтя. Звідси походять анали високої духовності, такої собі особливої цноти консервативної думки. Саме вона є питомим джерелом українського лібералізму, поховавшого під собою не одну незалежність країни. Високий політ думки, піклування за людством в цілому і повне незнання того, що коїться під носом, у своїй країні.

Яка правда стоїть насправді за розвитком культури людської душі у будь якому етносі?
Адаптація людини до патерн умов ареалу проживання за даними фізики живого сьогодні, говорить ось за що. Торкаючись тонкої павутини життя на цілісному плані, вона входить у особливий вибірковий психофізичний образ, з якого має своє походження те, що ми називаємо ментальністю етносу. Цей особливий настрій єднання людини і її ареалу проживання робить одну важливу справу, відкриває можливість етносу жити у істині або володіти правдою сущого. Чому? Бо відбувається дотик до цілісного світу тієї павутини життя через сприйняття на тонкому плані. Саме від цього чистота та праведність панують у будь якому незруйнованому етносі, який керуючись такою знайденою правдою, прокладав свій тисячолітній шлях у житті. Зовсім не знаючи тих прогресивних ідей та релігійних уподобань, що панують сьогодні. Тут є над чим замислитись. Дейн Редієр, в його теософській праці “Астрологія особостості” так характеризує досягнення етносу в духовнім будівництві.

“Американський індіанець навіть в наші дні за звичай миттєво реагує на людину, якої він раніше ніколи не бачив. Голос людини, або іще щось, що неможливо змалювати, стає для індіанця ясним символом дійсної самобутності людини, тобто її цілісного сприйняття. І далі він чинить відповідно своїй вірній оцінці – у образі своєї вірної інтуіції”.

Вторить йому в цьому і Тайтаро Судзукі, що якось зазначив:”щоб жити і діяти в світі протиріч і в цей час сприймати світ на рівні початкової простоти, потрібно володіти інтуіцією, а не формалізованою логікою”.
Виходить започаткована будь де демократія повинна йти далі, звільняючи людство від того узаконеного соціального рабства яке не дає людині рухатись вперед. В Україні по сьогодні все виховання молоді спрямоване на становлення справжньої людини. Саме за це тут надають пошани, або зневаги, коли того немає. Чому?

Тепер вже знаємо, що то є шлях становлення людського сущого, яке постає за розкриттям її природи. Підтвердження цьому знаходимо у стародавнього китайського філософа Чжуан Цзи, що якось проголосив:”Коли природне і людське не перемагають одне одного, на світ з’являється справжня людина”, яка і стає мостом поєднуючим суще з світом формалізованої логіки, додамо ми. Але ж це і є головна ідея демократії, її очікуваний результат, – зазначить хтось. І буде в цьому своєму ствердженні абсолютно правим.