За філософією Епікура – батька філософії давньої Греції та батька історичної науки Геродота, розвиток та становлення людського суспільства має три горизонти свого становлення та розвитку у історичному аспекті. Це зовнішня розбудова суспільства: державний устрій, військо, місце проживання на землі, опис річок та ландшафту існуючого на ній, що знаходимо у Геродота.
Внутрішнє становлення, як нації сформованою у культурному аспекті, у звичаях та звичаєвостях теж знаходимо у нього ж.
У божественному, у дотику до цілісного неба, у стані Атараксії Епікура, знаходимо у віруваннях та образах наслідування того божественного, що стає приступним у відповідному інтуїтивно- образному баченні.
Саме ці три горизонти: зовнішній, внутрішній та божественний, і формують живий організм нації, дозволяючи їй вистояти у лихоліттях своєї історії та еволюціонувати до вершин свого втілення у світлі цілісного Неба, що знаходимо у лицарській культурі прибалтійських слов’ян, вірування яких стало витоком формування культури слов’ян Русів на теперішній території України.
Так в історії Геракліта, записаної ним у відвідуванні земель предків давніх слов’ян-Русів, знаходимо опис державного устрою та військової організації. Тут також існує опис землі проживання, приведена назва річок, що протікають на їх землях. Далі у Геродота йде опис притаманного цьому народу культурних традицій, що проявляються у мові, піснях, побудові житла та мистецьких виробах. Окремо йдуть вірування та релігійні обряди, з яких постають звичаї та звичаєвості у житті народу, як єдиного живого організму. Та і та сама образно знакова культура, що і єднає його з Небом цілісного Єдиного, бо тут у Геракліта знаходимо з цього приводу досить дивне свідчення, якщо до його часу: «Цей народ не має над собою закону у вигляді самодержця, та він їм і не потрібен, закон знаходиться у них в середині», – засвідчує він.
Витік того «закону всередині» можемо знайти у «Велесовій книзі», у давньому переписі нашої історії, як землі предків давніх слов’ян-Русів. Тут знаходимо визначальний опис того божественного, що єднало давніх Русів у один народ у дотику до цілісного Неба, як за традицією тих же полабських слов’ян, що дали саму назву народу, як давніх Ругів – Русів.
«Мусимо відати і знати обаполи тирла», тобто усвідомлювати життя довкола тієї земної толоки, де відбувається саме існування людини, що від початку формувало інтровертну позицію внутрішнього знання-бачення людини щодо світу зовнішнього. Ось що ми тут знаходимо.
«Наші боги суть образи», тобто являють собою резонуючі з світом цілісності образні втілення, які несуть правду у людське життя через духовне знання-бачення.
«Славимо богів наших і маємо від них частку, щоб постати з ними у єдиній правді». Звідси приходила та сила, що несла у собі творящий аспект керованого людиною свого життя. «Творящу силу се узріли у собі».
«Наш Бог єдин і множествен і є володарем Нави, Прави та Яви». Нави, як первинної Ночі з якої з’являється все, Прави – тієї цілісності світу, де панує та причинна правда, що організовує проявлений світ Яви, в якій і існує людство у правді Неба.
Дуже цікаво чи не так?
До цих положень езотеричної культури, які з цього витікають, нашій науці ще йти та йти. Ті образні втілення богів, про яких тут йдеться мова, постають ще з мистецтва антропоморфної скульптури Трипілля, в які входили отримуючи назовні ту внутрішню силу, яка ставила людину поруч з богами. Саме так виник образ Перуна, Велеса, Дани, Лади та ще близько сотні подібних образів, що допомогали людині творити своє життя у тій, означеній вище, правді Неба.
Так формувалася та інтровертна культура, що і сформувала українців, як націю, що поєднувала силу Землі та Неба ще у сарматській Тамзі. Тому, тут виглядає цілком доречним вираз Павлі Тичини: «Ми є народ, якого правда-сила ніким поборена ще не була».
Утримуючи в собі згадані три аспекти становлення етносу, як народу, історична культура і стає тією наукою, що несе у собі витоки формування нації, як єдиного живого організму, а не перелік хронології історичних фактів, як це відбувається сьогодні. Головний висновок у пошуці правди-істини нам, шановний читачу, тут підвів у свій час давній філософ Китаю Мо-Цзи: «Всі люди рівні перед Небом, країна ж стає результатом їх угоди». Звідки і походять демократія та право у житті справжньої, цілісної людини.
Щось подібне знаходимо в гностичних пошуках орійської культури панувавшій в Ранньому Середньовіччі на території Русі. Ось, що записано у так званому солярному колі оріїв в їх давній пам’ятці, відомої сьогодні як «Рукопис Войнича»:
«Ви віру одну несе у мові кощі (вічної душі), суть нову око ваше голе бере (у розкритім духовнім зорі). Суть світу понове око ваше божиє, де панує суще – пан кохаш, вість же божия».
І далі:
«Вище пану несе, суть по нову око голе пана бере. Вість віри ту берете на волі, що вас береже. По вірі путі несе ж. Ви ту волю берете. Віта Одне, упова і каже, віра ж ваша бере (невимовне) голе. Воля на волі ж та ваше горе боре і втіша. Ви по віку вашому голому (сягаєте своєї справжності), бо Ори ви».
Вкрай цікаво викладено те, що ми сьогодні вважаємо пітьмою раннього Середньовіччя. Тепер ми починаємо розуміти те, що у свій час засвідчив Ісус із Назарета разом з нашим великим філософом Сковородою, який вважав його справжньою людиною во плоті: «Пізнайте суще і воно зробить вас вільними».
Вільними від чого?
А від упередженої позиції, яку сьогодні займає наука що до світу цілісності та місця людини в ній.
Щасти Вам.