Сер
3
Будь яка війна, як відомо, є останнім довідом королів, згідно відомого вислова Карла Великого. Коли сягає кінця протистояння різних ідеологій пануючих в державах, – починають говорити гармати. Пануюча ідеологія країни та її земель відображає прийнятий спосіб життя, як місцевого населення так і владу утримуючих структур. Коли виникає війна між згаданими державами?
Коли відмінність у їх ідеологіях життя набуває критичної розбіжності. От тоді і виникає війна, як останній довід королів.
Коли розглянути всі великі війни так би мовити з висоти пташиного польоту, то це війни у пошуці тієї єдиної правди, що єднає світ у одне. Щоб запанувала одна, єдина ідеологія життя. Забігаючи наперед скажимо, це саме та ідеологія світової єдності, що була загублена людством від давніх часів.
Тому в цих війнах завжди боролися дві ідеології. Ідеології суспільного будівництва орієнтованого на прогрес технологій у суто зовнішнім устаткуванні життя. Що охороняють накопичені багатства та рівень набутого виробництва разом з здобутими технологіями. Досягненнями яких можливо було б розтрощити супротивника, встановивши свою ідеологію життя, як панівну. Саме в цій ідеології людина ставала рабом, тобто головною виробничою силою у суспільстві.
Але життя завжди відроджувало ідеологію тієї правди, за якою воно саме і існує на землі. За нею поставав народ, нація та її націю формуючий етнос.
В згаданих вище ідеологіях відображалася, як договірна правда зовнішнього життя так і правда його внутрішньої сторони. Від цього всі війни та протиборства можливо умовно розділити, як війни ідеологіїї зовнішнього державного будівництва, які стояли на ідеології Риму. Та ідеології самого життя, що їм протистояла з плану внутрішнього буття. Тобто культури тих, яких Рим вважав варварами. А це були кельти, носії природних сил та тієї правди життя , що їм була приступною.
Отже, маємо умовно Римську і умовно кельтську ідеології, провідною з яких завжди була остання, як ідеологія самого життя зануреного за антропологічну межу. Чому вона була провідною? Тому що в історії людства вона завжди перемагала, руйнуючи войовничі завоювання Риму, Чингіз Хана, Атіли та Олександра Македонського. Що самим життям були розвіяні на попіл.
Третій Рим зрощений на коштах з продажі земельних багатств зараз йде війною на Україну. Навіщо?
Певно щоб затвердити ту ідеологію здирництва на якій і зростала у всі часи будь яка імперія. Чому? Бо по іншому не могли існувати, через дуже низьку культуру, в якій весь час панувало імперське мислення, яке винищувало будь яку людську індивідуальність. Через що вони і не могли протидіяти зовнішньому світу в плані свого прогресивного розвитку .
Їх остання надія у протистоянні світу це висока культура сусідніх слов’ян – русів, українців, але саме з нею вони зараз і борються. Саме її вони винищують, стираючи останню свою надію на гідне становлення в світі. А така можливість існує,бо майже половини населення європейської частини Росії це вихідці з України, які ще несуть у собі те глибинне розуміння життя, що завжди перемагає. То в чому ж справа?
Войовничий, азійський панмонголізм так званого руського світу, придуманий Миколою Другим для склеювання своєї імперії. За тією давньою, великодерджавною парадигмою вони і діють, навіть переживши таке явище як Радянський Союз. Який звісно ніколи не був Країною Рад, а був імперським явищем, де була спроба закріпитися у внутрішній, кельтські традиції вже через “добровільно” узаконене людське рабство на землі. Тобто людина служила державі, а не нвпаки держава існувала за для людини. Тут віз, образно кажучи, завжди стояв по переду коня. Тому вийшло те, що і очікувалося – пшик. Чому впав Радянський Союз? Через дуже низьку самосвідомість робітничих мас, яких з того полону ідеології рабства ніхто виводити і не збирався.
Що буде далі? Імперія зникне, одночасно зруйнувавши слов’янський, кельтський світ у розв’язаній війні. Але існує надія, що хтось таки зрозуміє всю недоречність існуючого протистояння та схаменеться. Зрозумівши внутрішню мотивацію правди життя у культурі українства, як головну надію слов’янського світу, надію, що завжди перемагає. До якого, доречі, належить значна частина європейської частини населення Росії, переселеного у свій час з України, як це згадувалось вище. Що для цього потрібно?
Відкинути суто зовнішню міфологію та зрештою зрозуміти, що єднання слов’ян у одне може бути здійсненим лише на внутрішній, кельтській, переможній стороні справжнього людського буття. Саме там, де зникають будь які вороженьки, як роса на Сонці. Чому? Бо світ вочевидь збудовано на божій правді, яка є єдиною для всих. А життя, як відомо, завжди перемагає. Схаменутися потрібно негайно, доки є ще надія упередити це самознищення.
Потрібно пам’ятати, ніякими референдумами на тимчасово загарбаних територіях вільних людей неможливо зробити рабами імперії, яких сьогодні з того боку женуть на убой. Всі території потрібно вертати і робити це негайно, з вибаченнями та контрибуціями, вкладеними у майбутнє збереженого слов’янства. Негайно, поки ще є час!
ОМ ТАТ САТ.