Сторінка Василя Чумаченка

“Людина може те, що повинна”

Готліб Фіхте

Питання осягнення життя як реалії існування справжньої людини  поставив у свій час відомий дослідник тольтекської культури Олексій Ксендзюк. У своїй книзі “Людина незвідана” він зауважує:

“ Кожної хвилини ми відповідаємо на питання, які ставить перед нами життя. І наша змістовність полягає  у тому щоб кожного разу відповідати найкращим способом  – ось чому вчить бездоганність, ось в чому полягає найвищий труд шляху воїна духу “.

Майже те саме засвідчує Віктор Франклін з позицій екзистенціалізму:” Запитувати про змістовність життя взагалі – невірна постановка питання, оскільки вона туманно апелює до загальних уявлень про життя, а не до особистого, конкретного, індивідуального існування кожного. Можливо нам потрібно повернутись назад і відновити первинну структуру переживання. Саме життя ставить свої питання людям. Не людині питати про це, їй тримати відповідь перед життям, перед яким вона змушена бути відповідальною. Насамкінець, відповісти перед життям можливо тільки відповідаючи за своє власне життя”.

На спосіб, як це можливо здійснити Олександр Ксендзюк дає рецепт в дусі тольтекського шляху сходження людини до своєї справжності :”Бездоганність відкриває нам доступ до чудового незбагненного, а незбагненне надає бездоганності змістовності. Так вони разом здійснюють одне одного, являючи собою  єдиний і не протирічний шлях. І це незбагненне воно тут, передусім в середині нас, у самому акті резонансу енергій продукуючих наш процес усвідомлення “.

Ніякого зауваження з боку супраментальної психології тут не може слідувати, все точно так і є. Саме резонансне злиття і є головною дієвою силою у супраментальній психології, є актом спорідненої  миследіяльності самої людини з живим цілісним світом.  Але далі Олександр Ксендзюк зауважує:”До свого повного проявлення  воно (бездоганність) потребує лише інтенсивності енергій (які стають досяжні людині у змінених станах свідомості).”

Тут і лежить головне розходження супраментальної психології з тольтекськими практиками шляху посилення усвідомлення. Усвідомлення  потрібно не посилювати, його потрібно змінювати, справа тут не тільки у посиленні біоенергостазу на рівні енергокомплексу. Сама природа людини має два шляхи усвідомлення дійсності; один йде через образно – понятійне сприйняття зовнішнього через відповідні органи його сприйняття, а друге через інтуїтивно – образне, невербалізоване сприйняття тонких планів світу на внутрішнім ментальнім рівні. І там і там є бачення, яке із них дійсне, виникає питання? Перше спирається на зовнішній аспект світу, друге на внутрішній тонкоєнергетичний. Первинним, а від того причинним, законотворчим є тонкоєнергетичний план на якому розбудовується все зовнішнє. Тому жива етика життя від початку орієнтована на внутрішнє. Для людини потрібно тільки вивести те сприйняття з підсвідомого рівня на рівень прямих своїх усвідомлень. Тому ментальне, духовне бачення є тим на що повинна у своєму житті орієнтуватись людина.

Бездоганність у тольтеків це чуттєва вивіреність кроків у житті шляхом подальшого переходу в тіло снобачень, а це означає, що світ зовнішній, в якому потрібно бездоганно діяти потрібно покинути. У супраментальній психології незбагненне, тобто жива етика життя в світовій цілісності досягається зовсім іншим, більш природнім способом. Кожна людська особа володіє образним баченням у просторі своєї пам’яті. Це образне бачення може бути поглибленим через дієвість ментального тіла у нестаціонарнім просторі – часі пануючим на внутрішнім, супраментальнім рівні. Встановлений зв’язок між зовнішнім та приступним у такий спосіб внутрішнім планом і забезпечує супраментальний план, що стоїть над ними, тобто являє собою головну скеровуючу силу в людині. Велике і мале людське Я за Юнгом тут поєднується у одне, являючи світу справжню, цілісну людину. Тому нова наука і отримала таку назву – супраментальна психологія, бо людина тут починає діяти зі свого цілісного, як за Шри Ауробіндо Гошем,  супраментального плану.

Як виявилось, така позиція цілком відповідає духовному погляду на  життя відомому на Середнім Подніпров’ї ще за часів давньої волховської культури. Саме з цього тут походило відання та знання, згадку про яке знаходимо у Велесовій книзі, як головне кредо землероба русича: “ Мусимо відати і знати обаполи тирла “. Втрата духовного бачення, або ж відання у пізніші часи призвело до фальшування волховського знання та і всієї культури загалом, на зміну якій прийшла віра у боголюдину, якою і є, як за Григорієм Сковородою,  справжня людина, або “людина без титулу” за Рамзаєм у даосів.

Виникає питання, як тольтеки могли пройти повз становлення людської справжності у доторку до тонких планів цілісного світу?

Відповідь теж можемо знайти у Олексія Ксендзюка, який у своїх дослідженнях тольтекського світу дійшов висновку:” Справжній пафос і висока мудрість тольтекського знання міститься в тім, що воїни ніколи не покладалися на “Вищу силу” або ж “Вселенський розум”. Вони знали, що Всесвіт – жорстока і байдужа до людини структура. Більше того, вони знали, що намір ( миследія у другій, зміненій увазі) – це міст з одностороннім рухом, оскільки  людина невимірно мала поряд з енергетичною громадою Всесвіту. Нам надана  потенційна можливість вічно мандрувати по цій цілині, пізнавати її згідно рівня розвитку нашої окремої особистості, охоплювати чужі світи і безперестанно змінюватись.  Вимагати серед цієї розкоші ще й благосного Творця, люблячого Захисника чі Спасителя –  чі не надмірна це самозакоханість?  …. Тольтеки йдуть, а ми залишаємося. Їх намір прекрасний і незбагненний як і їх доля. Ну а наша доля – проста і банальна. Настільки банальна, що часом спитаєш у себе: а чі варто називати себе Людиною. ”

Що з точки зору науки людської цілісності  та  справжності можливо тут сказати?  Існує таїна людського життя де та банальність зникає і постає велич людини як провідника істинного – Legatus Weritas. “Людина це бог, який валяє дурня“, – зауважив у свій час Емерсон. Тольтеки були жерцями тому і створили традицію входження в знання цілком відірвано від життя соціуму. В своєму підході вони загубили головне – саму змістовність свого життя. В якому насправді зовсім не має потреби гнатися за абсолютною свободою. Бо через єднання з судженим шляхом в ціліснім світі людина якраз і отримує цілий світ та свою “волю на волі“, як за оріями. “Пізнайте істину і вона зробить вас вільними”, – ці слова Ісуса із Назарета, великого адепта світу, що осягнув за життя стан цілісної людини, викарбувані золотою ниткою у супраментальній психології. Чому?

“Бо людина і бог є одне“, – цілком справедливо затвердив  наш великий філософ Григорій Сковорода у свій час. У раннім, ще гностичнім християнстві  це було і  затверджено, через поклоніння та слідування боголюдині насамперед у власнім житті. Шлях якої пролягає через єднання з цілісним світом.

Що являє собою бездоганність шляху воїна духу у супраментальній психології? Перехід до внутрішнього, ментального сприйняття, як зовсім іншого, природного способу пізнання світу, знімає питання зупинки діалогу та питання бездоганності на шляху воїна духу. Та етика, яка і веде людину у житті і стає тут живою етикою воїна духу. Незбагненне у супраментальній психології являє собою тонка метрика Всесвіту поєднана у одне велике ціле, яке і утримує людське життя на землі. Воно квантоване, являючи собою пакет узгоджених енергетичних горизонтів – світів. Все існуюче розмаїття життя має в ньому свій ведучий горизонт, свою формулу  устаткування. Через резонансне злиття з відповідним енергетичним горизонтом все тут отримує свою силу життєдайності.

Повз увагу тольтеків пройшла ще одна важлива річ у людському житті – людина соціальна особа, без соціуму її не існує. Будь який безлюдний острів на протязі кількох років усамітненого перебування на ньому стає доказом цього. Для людини знання у супраментальній психології  її соціумом стає весь багаторівневий світ розумного життя, який панує в  Цілісності. На те і існує ієрархія світів духовного життя Всесвіту, без якого справжньої людини не має, не існує в ньому. Земний шлях людини пролягає саме туди.

Щасти Вам.