Сторінка Василя Чумаченка

Як сьогодні стає доведеним людські здібності у усвідомленні свого довкілля залежать від розвою свідомості, яка цілком належить її внутрішньому плану. Механізм зростання свідомості на каузальнім, внутрішнім плані енергокомплексу залежить від кількості запалених світових прядив, які той кокон каузального плану пронизують. Як показало дослідження, щоб людина набула стану просвітлення, за яким приходить повнота розуміння довколишнього світу, їй потрібно запалити на протязі свого життя не менше семи тих світових прядив.

Сучасна людина загалом на сьогодні має тільки три таких запалених ініціацій, що пов’язано з тими задачами, які стоять перед нею у житті. Перше прядиво ініціюється під час адаптації до довколишнього світу по народженні. Друге несе у собі адаптацію до соціального оточення, з яким людина змушена жити та налагоджувати взаємостосунки. Третє, це набута майстерність у фаховій орієнтації, саме тут з’являються вчителі, математики, економісти, дизайнери та майстри у керуванні якимось транспортом, тощо. Загальна, атрибутивна культура обслуговує все це не заходячи на внутрішній план, через що не несе у собі коригуючого відгуку на дії та вчинки людини на зовні.

Кожна людина прагне щасливої долі у своєму житті, яка вочевидь залежить від розкриття її здібностей у опануванні довколишнім світом. Опановуючи яким вона сама постає у природному стані своєї справжності, як перш за все сутності світового рівня. Тому четверте прядиво через свою ініціацію налагоджує її стосунки з внутрішнім, непроявленим планом через розвинення ментального, кінестетичного бачення. Тут вона починає знати причинну правду світу і вже може розвинути свою майстерність у веденні свого життя у поєднання з планами світу, що її оточує.

Отримавши у такий спосіб континуальну силу світової цілісності, людина постає на шляху своєї судженої долі, де знаходить свою справжність, свій похідний психофізичний образ, про який даоси говорять як про людське обличчя до народження. Так запалюється п’яте прядиво на коконі каузального плану енергокомплексу людини. В цьому стані вона може вже розраховувати на здобуття своєї щасливої долі та очікуваної повноти свого життя. Але не раніше. Загалом сьогодні ситуація з усвідомленням довкілля нагадує якийсь клавішний музичний інструмент в якому половина необхідних звучань на пюпітрі заблокована. Тому зіграти якусь повну мелодію у житті стає справою неможливою.

Можемо тут почути зауваження одного з вдумливих наших читачів, а до чого тут згадана вище надлюдина за Фрідріхом Ніцше, адже все це торкається суто людського способу життя, хоч на сьогодні добре забутого?

Запалення шостого прядива на коконі каузального плану пробуджує в людині дивну силу та вміння. Вона починає володіти системно перетворюючою силою змінюючи у своєму образному намірі – переході енергетичні горизонти – світи у самій цілісності. Ця системо перетворююча сила у всі віки звалася божою силою, бо змінювала все в довкіллі без доторку людської руки. Углядівши це Григорій Сковорода у великому здивуванні і проголосив своє сакральне:”Справжня людина і Бог є одне”.

Чому це ставало можливим? Бо людина вже поєднувала свою зовнішню діяльність з внутрішнім планом світу, часткою якого ставала. Саме тут “природне і людське” (за Джуан Цзи) поєднувалося у одне, народжуючи справжню, цілісні людину. Яка в подальшому ставала дієвим інструментом у відповідному налаштуванні у зовнішньому, відкриваючи у собі творчий принцип життя самої цілісності. Тобто, реалізовувала первинний задум збільшення гармонії у ціліснім аспекті світу на зовнішнім його плані, для чого і ініцювалося сьоме прядиво на коконі каузального плану людського енергокомплексу.

“Щоб реалізувати це потрібне кардинальне зміщення сучасної позиції що до реалізації людського життя, з старої позиції все це виглядає як щось надлюдське”, – висловить тут свою думку поміркований читач. Так воно і відбулося з Фрідріхом Ніцше. І не тільки з ним. Будь яка надумана моральність у житті з позиції трьох ініційованих прядив, завжди виглядала як моралізм, що не мав під собою якогось здорового підґрунтя. Талановита людина завжди це помічала, але не володіла апаратом відповідного дослідження, який був заблокованим існуючим релігійним каноном, науковою продознавчою парадигмою, врешті решт, загальною суто атрибутивною культурою, яка ззовні все це обслуговувала. Людський талан ніколи з цим не погоджувався і в цьому трагедія Ніцше, адже талан від бога завжди приходив до людини з рівня світової цілісності. Тому і знайшов він можливим зауважити у кінці свого життя:” Надлюдина це та, що стоїть по той бік добра і зла. Людське надмірно людське, … необхідно знищити мораль, щоб звільнити життя,.. надлюдина повинна керуватися іншими цінностями”.

Вкрай цікавими виглядають дослідження Ніцше у цьому питанні. Він вважав, що людина проходить у своєму житті три стадії свого зростання, в якому переходить від образу верблюда до лева, а від лева до дитини. Верблюд це пристосування до зовнішніх умов, лев це вже активна дія у тому пристосуванні, а дитина до трьох років живе у своєму справжньому образі, у образі який мала до свого народження в контакті зі світовою цілісністю. Тому все, як бачимо, збігається у тому талані, який від Бога.