Сторінка Василя Чумаченка

В будь якій справжній культурі присутній сакральний дотик до непроявленого тонкого плану світу. Чому?
Будь-яка людина утримує у собі внутрішній план. Він у неї є життєдайним і сутнісним. Тобто являє собою саму людину, а те, що ззовні підкоряється тому сутнісному плану і само є результатом системної дії внутрішніх сил.

Саме тому справжня культура має свій внутрішній обрій пов’язаний з тонкою сакральною стороною світу, яка є законодавчою і скеровуючою що до зовнішньої її сторони. Від цього всяка дієва культура має свою першоджерельну сторону яка є провідною у будь якім зовнішнім будівництві. Що є сакральним в українській культурі?

Пошук істини та істинного тут відкриває особливий зір – бачення, через це бачення та знання, що приходить з ним, тут робиться все від вишиванок до ремісницьких виробів, від будівлі житла до виховання дітей. Все стає тут продуктом сили, відтворена знакова форма якої тут повсюди. Все це і надає волю від упередженого невігластва, єднає людину і природне оточення у одне ціле. Саме звідси сила та стійкість українців та і всього врешті решт слов’янства в цілому. Вибіркова знакова форма, що осягається тут у будь чому, несе з собою потужну енергетику через свою дотичність до одного з горизонтів цілісного плану світу. Від чого бере свій початок справжня, дієва культура?

З адаптації до патерн умов ареалу проживання, через яку починає діяти закон в середині як провідне джерело людської совісті. Тому орії у своєму синопсисі орійського ведичного православ’я часів Київської Русі проголошують це сакральне дійство я головне у спілкуванні людини з зовнішнім світом:”Совість є і совість боре де віра по вірі волю умовила ж. Совість пише і почепа нашу душу. Святе божиє у суті ж”.
Отримавши у модельнім просторі знання передбачення через моделювання передподійного поля у рухомій шкалі часу, людина змінює своє мислення, яке з відірваного, абстрагованого, опертого тільки на багаж накопиченого досвіду, стає миследією у пов’язаності з живою тканиною цілісного світу. Вона починає жити і дихати не тільки повітрям на зовні, а і енергією тонкого світу на плані якого світове ціле реалізовується. Вона починає думати і діяти одночасно з ним. Так відбувається велике входження у світову єдність, або скоріше повернення до неї через багато століть забуття. Людина тут стає творцем своєї долі, адже тепер може обирати шлях життя у тих інваріантних можливостях, що відкривається перед нею у цілісності. Чи можливо згаданий вище контакт і знання, що він несе назвати енергоінформаційним обміном?
У дотику до тонкого аспекту світу попереду стоїть первинне враження, чуття за яким вже йде осмислення відчутого та побаченого. Тобто образи та поняття тут виникають у кінці і сама дія тут може початись на рівні інтуїтивної реакції, первинного враження точно так як ми плаваємо, ходимо чи дихаємо. Осмислення ж того, що приходить тут відбувається на рівні вибору: що краще, що припадає до серця в тих обставинах життя, що існують тут і зараз, і ведуть до сподіваного. Тож у науковій езотериці мова про енергоінформаційні поля не може йти, бо так говорить людина яка так і залишилася на березі і не зайшла у воду щоб там вільно плавати. Вона пробує займатись проблематикою тонкого плану з тієї самої зовнішньої позиції де, як ми знаємо, панує ілюзорне сприйняття і принципово нічого не може бути вирішено або досліджено.

Що стоїть осторонь цього процесу пізнання істинного? Вочевидь саме фізичне тіло, яке має жорстку відстройку що до фізичного плану, тому непорушне і непластичне. Щоб повернути йому пластичність потрібно увімкнути його розум, тобто поновити його реакцію на події на тонкому плані єдиного, зробивши активним учасником подій.
Тіло може змінюватись, ми це бачимо коли його енергетичний дубль посилаємо у бік нашої молодості у модельному невербальному просторі нашої пам’яті. Тут починає діяти механізм дипольного зв’язку, існуючий між фізичним тілом та його енергетичним дублем. Тобто мова йде про те, що нова розумова діяльність у споріднені з відгуками цілісного розглянута вище, може бути тим мостом який дозволить це здійснити. Написали ж орії у своєму синопсисі: “Не до віку ви зажиєте, поборе це горе віра ваша голая ж”. Віра гола, тобто така, яка діє на тонкому плані це і є наукова езотерика, що повинна спиратися у своїй основі на живу етику. Чому етику? Бо вступають в дію правила, що витікають з єдиного закону який панує в цілому. Що це за невідомий сьогодні закон? Це той самий закон про який говорив у свій час Геродот, намагаючись надати головну характеристику населенню Нижнього Подніпров’я. “Цей народ не має над собою закону ( у вигляді царя чи самодержця) та він їм і не потрібен, цей закон панує у них в середині”, – заявив він. Саме подібні правила або ж закони, які виходять з того первинного закону ми і знаходимо у давньому синопсисі оріїв доби Київської Руси відомому у світі як рукопис Войнича.