Сторінка Василя Чумаченка

Адаптація до патерну умов ареалу проживання, що породжує закон всередині (вбудований навігатор), відомий із вислову Геродота: “Цей народ немає над собою закону у вигляді його носія — самодержця, та він їм і не потрібен, він знаходиться у них всередині”, не тільки включає входження до патерну через п’ять пелюсток чакр Самарги, але є адаптацією до системно огранізованих стихійних сил, котрі виникають у тих чи інших умовах патерну. У цих сил, системно організованих у одне, може бути від трьох до п’яти так званих енергетичних горизонтів. Подібні, організовані у одне пранічні (духовні) сили можуть бути розрізненими за порами року та умовами місцевості та сталого побуту людей.

Ці конфігуративні сили патерних ніш живі, але дієвість у людському житті отримують через образ та намір людини. Її розум, це те, чого не вистачає цим цілком самостійно діючим природним силам. Розпізнання їх людиною надало їм образу та площину дії їхнього наміру. Так виникли польовики, домові, а також Перун, Мокоша, Купайло, Сварог та інші «боги» давньої ведичної русі. Вони є результатом адаптації ментального плану людини до природного патерну умов у місті проживання. Всі вони, ведучи своє походження від природних пов’язаних у одне сил, отримали людські обличчя, але дія їхня проходила за межею зовнішнього усвідомлення людини. Тому Дажбог, Сварог, Лада – то є дія ментальних проекцій людини у поєднанні з означеними природними силами, які стали її близькими родичамі на ментальному плані. Вони доповнювали своєю дією неприступну через фізичне тіло сферу ментального позаантропного буття.

Треба пам’ятати, що ці сили, існуючи цілком самостійно у вигляді патерн організованих ніш, стають на службу людини тільки у її ментальній проекції, підкоряючись її наміру, але діючи в узгодженому цілісному просторі. Вони існують без людини як системно поєднані сили і проявляють свою дію у людській сфері буття через саму людину. У протилежному випадку це ті самі сліпі божі сили, що відображені у відомій статуетці жінки – Праматері світу з глухою пов’язкою на очах, що означає сліпоту божу відносно справ людського буття.

Винайшовши знакові образи духів-богів, людина приручила ці дикі природні сили, поставивши їх собі на службу у житті. Вони діють через свою могу силу у тих можливостях, які на цю мить існують в цілісному світі, але самі богами не є. Вони є, якщо хочете, проявом божественного у самій людині, як частки її ментального світоусвідомлення-бачення. Цю свою частку вона і передає їм у такий спосіб, прибираючи свою сліпоту, щодо сфери непроявленого. Картини В. Крижанівського це підтверджують. Всі його образи слов’янських духів виходять із природи, є її невід’ємною часткою.

Отже, наше підсвідоме, адаптуючись до патерн умов тонкого плану, використовує ті системно-організовані сили, що панують у ньому. Ці сили є проявом узгодження енергетичних планів цілісності у її взаємодії з земним планом на тонкому рівні (у патерн умовах ареалу проживання).

Можна сказати, що це є складні композиції рунічних знаків, які пов’язують горизонти цілого у одне дієве ціле. Тобто мають існувати рунічні записи, які передають сили Сварога, Дажбога, Мокоші, Лади, Стрибога тощо. І за допомогою цих записів вони можуть бути викликані. Тому це, очевидно, одомашнені природні сили у процесі життєдіяльності нашого безсвідомого Я на рівні тонких взаємодій.

Виходить, що Стрибог, Перун та Сварог таки існують, — скаже нам доскипливий читач. Існують, — відповімо ми, – але разом із нами, бо їхнє існування на плані людського життя це їхня взаємодія з нами. Коли ні, то це могутні природні сили, що зовсім опосередковано впливають на наші життя. І через це вони перестають бути Мокош’ю, Сварогом, Перуном та Даною, як і кожен камінь на дорозі, що лежить осторонь, доки не буде покладений в стіну вашого житла.

Від чого це взагалі стає можливим? Існує світове узгодження, яке робить Всесвіт одним гармонійно узгодженим цілим. Саме через це ми можемо спостерігати як вітер хитає дерева у лісі, або морська хвиля накочується на берег. Стихії тут різні, а протиріччя немає, не існує. Це і є проявом вищої гармонії, що існує в цілісному світі. У людському суспільстві, орієнтованому сьогодні на суто зовнішнє сприйняття за повної відсутністі через це злагодженості з планом цілого, у яке дійсно неможливо увійти двічі, бо воно як ріка плине і розвивається у часі, це є проблемою розуму. Тож протиріччя в людському суспільстві витікають з протиріч блукаючого розуму, полишеного своєї опори у цілісному плані світу. Який з цього існує вихід?

Із Сінопсису орійських гностиків доби Київської Русі, відомого у світі як «Рукопис Войнича», стає очевидним, що необхідне поєднання людини і цілісного аспекту світу досягалося у давнину через орійське ведичне православ’я (славили цілісни аспект світу у вигляді Прави), яке несло у собі знання про непроявлену сторону світу.

Тобто грецьке слово езотерика, що означає знання про потаємне, непроявлене, у слов’ян з Нижнього Подніпров’я мало назву ведичного православ’я. Тож воно, як і езотерика, лежить у основі всіх світових культур та релігій, за словами послідовниці Олени Блавацької Анні Безант.

Які переваги дає людству заглиблення до орійського ведичного православ’я?

По-перше, для людини це вірність та доцільність кроків у житті, вже пов’язаному з намірами цілісного неба.

По-друге, мета життя – формування справжньої цілісної людини у відповідному духовному зростанні стає досяжною річчю.

По-третє, сам процес життя стає творчістю людини-знання, яка стає мастром його ведення.

«Але ж це зовсім відмінний рівен буття, де культура, релігія та сама наука здіймаються на зовсім інший рівень, аніж той, що існує зараз»,— чуємо здивоване зауваження нашого вдумливого читача.

«Не тільки це, — відповімо ми йому. — Людство тут стає кінець-кінцем цивілізацією, входячи у ієрархію світів, звернувши зі шляху, що веде до Апокаліпсісу».

Щасти вам!