Січ
11
Аналізуючи досягнення людини на колах або сходах Велеса ми з тобою, шановний читачу, дійшли висновку, людська справжність полягає у розкритті її внутрішнього світу причетного до поля живої етики пануючої у непроявленім.
Та досягнута цілісність та справжність є кінцевим пунктом зростання самосвідомості, за яким людина досягає своєї дорослості, як за своєю дійсною природою. Виникає питання, яку постанову має така людина у своєму житті?
Ми знаємо, що поєднання Землі з Небом у сарматській традиції відображеною у їх Тамгах, надає людині сили воїна підперезаного мечем Арея. Як за давньою традицією ще грецьких Ахейських дружин. Звідси воїни Арійці у давній історії Середнього Подніпров’я.
Земля тут є тінню великої ночі Нави, з якої походить і в якій закінчується будь яка справа на плані зовнішнього світу Яви. Поєднує Наву та Яву у людському житті, як за віруванням слов’ян – Права або ж Небо світової цілісності. Тієї самої Цілісності, причинне поле якої і є витоком живої етики, того внутрішнього закону, якому підкоряється все живе на землі.
Подібне поєднання двох світів Землі та Неба породжує закон всередині, яким починає керуватись людина у своєму житті, вже знаючи правду істину на якій воно стоїть. Що і було відмічено у слов’ян Середнього Подніпров’я у свій час ще Геродотом. Тож відмінність такої людської справжності було помічено віддавна.
По перше, це був вправний воїн на полі бою, який вважав за головну справу досягнення слави та честі у тій борні проти здобутого золота та срібла. У Лаврентієвському літописі під 1075 роком згадується:” Здобуте се ніщо ж, ось бо мертве лежить. Кметь лучше, мужі бо доіщуються честі та слави і більше сього…“.
У Слові о полку Ігоревім воїни дружинники згадуються як: ” свідомі Кмети під трубами повиті, під шоломами возлеяні “. В літописному Повчанні Володимира Мономаха Кмети згадуються поряд з князями і відносяться до воїнів ліпших, хоч і молодих.
По – друге, це була розважлива та кмітлива людина у житті. Яку завжди ставили в голову керівництва громади чі війська. Вправна вона була і у землеробстві, де, як відомо, потрібно було знати і відати обаполи тирла, як за тією ж давньою слов’янською традицією згаданою у Велесовій книзі.
Така людина мала подібну вправність і у житті, бо у своїй справжності володіла знанням духовного зору, скаже нам будь хто. Це була головна фігура у суспільстві того часу, на яку воно спиралося, судячи з приведених вище літописів.
Але все вище приведене і є ознакою характерницької культури з якої і постало українське суспільство, скаже нам знаючий читач. Вона легко пізнається у людському товаристві по тій особливій постанові, як в житті так і на полі бою. Візьміть, наприклад, кошового отамана Сірка у Війську Запорізькому Низовому. В слов’янському світі саме таку людину і звали Кмить, виділяючи її у такий спосіб серед інших. А характерництво як же? – може запитати тут знаючий читач. Відповідь тут проста, бойова форма Кмиті і була характерником у боротьбі з ворогом.
Дослідження езотеричних підвалин цього феномену в українській культурі говорить, що стан Кмиті – це у миті мить. Тобто, це стан заглиблення у глибоку тінь на волі, де людина ставала практично не уразливою на зовнішньому плані життя, володіючи однак знанням живої етики, у виток якої була заглиблена. “Самий сильний вітер не здіймає хвиль в колодязі“, – говорить про цей феномен китайська мудрість. Звідси інтровертність в національній українській культурі. Всі існуючі образи у живопису, коли вони резонують з Цілім на внутрішнім плані є Кмить, адже несуть справжню віру, віру знання, що не потребує пожертви, як за Велесовою книгою. Ми на свято Нового Року приносимо в дім ялинку, яку прикрашаємо сяючими іграшками та вогнями не підозрюючи, що з тією ялинкою ставимо у хаті Кмить, як оберіг на щасливе запровадження у своєму житті.
Зрозуміло, що така володіюча надзвичайною стійкістю у житті людина була взірцем людської вправності. Давня звичаєва виховна традиція українства якраз і ставила в голову досягнення людиною означених чеснот Кмиті. Бо це гарантувало щастя та добробут у житті. Це надзвичайно глибока традиція українства з якої виходили вправні дружинники князя, характерники козацького війська, гетьмани та кошові отамани. Кмить була основою українського суспільства попри все, на них рівнялися, до них йшли за порадою та допомогою. Всі бандуристи України оспівували подібних людей, з яких брали приклад у житті та вихованні своїх дітей. Саме звідси бере своє походження твердість характеру та непоборність слов’ян Середнього Подніпров’я, що сьогодні звуться українцями.
І сьогодні, коли йде нове відродження нації, подібне досягнення у розкритті того духу у будь кому повинно ставитися за взірець, як це і було до великої руїни, яку ми врешті решт потроху долаємо. Той, хто сьогодні зве себе українцем повинен знати, що подібна вправність є головною у постанові його внутрішньої культури живого слова попри все. Все інше не головне, все інше другорядне, честь, слава, людська гідність та порядність повинні стояти попереду. Бо за цим стоять сила та знання живої етики цілісного світу, щастя та добробут у житті. Потрібно весь час пам’ятати ми не п’ятно на воді моря, ми саме море.
Сьогодні, щоб того досягти, потрібно відійти від поверхні та заглянути в глибину, де в тіні людської особистості панує людська сутність світового рівня. Яку назву, яке запровадження вона отримає в світському суспільстві сьогодні невідомо, але те, що вона постане в ньому не має ніякого сумніву. Без цього розкриття духу людство у бурхливих лихоліттях лише зовні орієнтованого життя не виживе.
Щасти Вам.