Лис
29
По вірі вашій і буде вам.
(Ісус із Назарета)
Віра віре волі.
(Орії, рук. Войнича)
Дослідження в супраментальній психології, в якій науковий аналіз ведеться за антропологічною межею, на тонкому плані у непроявленім, вперто засвідчують, людина являє собою більш величніше явище аніж те, як вона уявляється сьогодні. Всі спроби збудувати суспільство варте справжньої людини розбивається саме через недослідженість її самої у існуючім науковім підході. Спробуємо розібратися в цьому питанні. Справді, що мав на увазі Рамзай у даоській традиції коли стверджував:” Ти не цей, ти той. Людина ще до народження має своє справжнє обличчя, справжня людина не має титулу“. Тобто, не обрана професія у соціумі формує справжню людину, а та її сутність, що панує на внутрішнім плані. Коли це так, то стає зрозумілою мета поставлена у свій час нашою великою письменницею Лесею Українкою у людському житті, де потрібно:”Собі дорівнятись“, – засвідчила вона. Що це за “обличчя до народження до якого потрібно рівнятись?”, – виникає питання.
Як засвідчує світова езотерична культура, людина має свій тонко енергетичний план у вигляді енергокомплексу у непроявленому, слабко – матеріальному плані. Цей енергокомплекс пов’язує її з світовою Цілісністю, пануючою на тому ж непроявленому плані. Цей її тонкоєнергетичний рівень є головним витоком її життєспроможності у зовнішньому. Головне життєзабезпечення людини, як живої істоти, походить саме від нього. Тобто, на тонкому плані людина являє собою явище світового, причинного порядку, пов’язаного з світовим причинним світом Цілісності пануючій у непроявленім. Але щоб подібне мало своє місце вона повинна мати там свою ідентифікацію, як особи світового порядку. Ця ідентифікація і існує у її непорушнім, тонкоенергетичнім образі, що проходить крізь всі реінкарнаційні цикли людського існування на Землі. Тепер стає зрозумілою та людська справжність, що виникає коли “природне і людське поєднуються у одне” , як за давнім філософом Китаю Джуан Дзи. Коли це так, то справжня мета людського існування може бути нами з тобою, шановний читачу, більш висвітленою. Як вона може бути досягнутою?
Через вірування пануючі на зовнішньому, проявленому рівні подібне реалізувати не можливо, бо всі ті зовнішні уявлення постійно випадають з світового порядку разом з тим образом через ілюзорність сприйняття світу пануючі тут. На допомогу нам можуть прийти суфії з їх життям у істинній традиції. Що то за істинна традиція, може виникнути питання у пересічного читача?
Вона стоїть за відомим виразом видатного вченого нашого часу Гейзенберга:” Те, що ми спостерігаємо не є природою як такою, це природа в світлі наших уявлень“. Тепер стає більш зрозумілим заклик великого адепта світу Ісуса із Назарета:”Пізнай те, що перед обличчям твоїм і сховане відкриється тобі“. Як, за рахунок чого, – виникає питання?
І тут нам в допомогу стають орійські гностики з манускрипту Войнича:“Мета людського життя бере вісті божиє, за якими живе у світі“, – стверджують вони. Як, у який спосіб це відбувається? – запитаємо ми у них.
“Совість душі людської святе несе. Людину веде по вірі воля. По волі ж мета людського життя свята, свято було на волі де голі літа нині ж“, – отримаємо відповідь.
“Виходить так, що стан “волі на волі” у пробудженім духовнім баченні або ж кінестетичнім світосприйнятті дозволяє вирішити цю проблему сьогодні”, – можемо почути зауваження нашого езотерично освіченого читача.
Подібне входження у супраментальній психології має відповідні щаблі входження у стан “я у світі, а світ в мені“, як за старим характерницьким правилом. Той шлях у дослідженнях супраментальної психології на сьогодні виглядає так:
– Пробудження духовного, кінестетичного чуття – бачення на внутрішньому, ментальному плані.
– Усвідомлення вістей Неба у образному баченні.
– Входження у простір причинної правди життя.
– Вірні рішення та кроки в житті.
– Життя у слідуванні причинній правді світу, праведність.
– Сродня миследіяльність у намірі другої уваги. Життя як творчість людини знання.
– Стан людської справжності та цілісності в Єдиному.
Як на диво, про те саме говорить книга таємних знань конфуціанців, вже відома нашому читачу з пройдешніх досліджень . Те ж саме сходження знаходимо у орійських гностиків в манускрипті Войнича, що вже раніш нами тако ж досліджувалось.
“І все ж таки означене входження є каменем спотикання для багатьох езотеричних вчень сьогодні”, – скаже нам знаючий читач. Дійсно, як те входження здійснити?,- виникає питання. Необхідну підказку знаходимо в слов’янській традиції земель Середнього Подніпров’я записаної у Велесовій книзі:” Славимо богів наших, щоб постати з ними в єдиній правді. Від того маємо справжню віру, яка не потребує пожертви “.
Виходить у слов’янській традиції розвиненого духовного бачення, коли довкілля трималося на відповіднім чутті – баченні не просять, а славлять, вже розуміючи суть справ в світовій Цілісності і знаючи місце людині в ній. Майже те саме знаходимо в Нагорній проповіді Ісуса із Назарета:”Шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам, запитуйте і дано вам буде, віра ж без справ мертва “.
Але перед тим необхідно постати у відповідній причинній правді життя, застережемо ми. Існуюче образно – понятійне мислення у своїй проекції на внутрішнє несе ту саму ілюзію, що і назовні. Справжнє бачення починається з прямого кінестетичного контакту ментального плану людини з образними, аналоговими сигналами, “вістями божими“, що йдуть з причинного поля світової єдності. (Тільки Єдине має зміст, як за Миколою Кузанським.) Звичайне мислення тут відіграє другорядну роль і прислуговує засобом об’єктивізації вже побаченого і зрозумілого. В основі цього стоїть повне припинення внутрішнього діалогу існуюче у образно – понятійнім мисленні між образною пам’яттю та тими образами, які несе зовнішнє світосприйняття. Мозок тут мовчить, через що отримує змогу регістрації сигналів, які йдуть з причинного поля світової Цілісності.
Саме від того слов’яни і мали ту правду і ту силу у прямому злитті з континуальною енергією Цілісності, якої так не вистачає сьогодні, зауважимо ми. Всі проблеми сьогодення стають вчорашнім днем у тій людській славі, що постає від цього.
Сьогодні означене входження відбувається у зупинці самого світу зовнішнього уявлення у намірі другої, зміненої уваги генерованого на внутрішнім, ментальнім плані. Те справжнє обличчя світу, що в цей час відкривається, не є великою новиною для сучасного людства, завдячуючи працям імпресіоністів. Саме вони і змальовували той чаруючий світ волі, що відкривається там, за ілюзорним світом звуженого людського світосприйняття. У нас таким художником був Григорій Синиця. Йдеться про систему нового мислення поставлену ним, де колір виступає як образ, як глибинне явище оточуючого світу.
“Але поставлена мета веде за собою нову змістовність у людське життя”, – скаже нам допитливий читач. “Лише у поверненні людських душ додому людське життя отримує свій зміст“, – знаходимо у Ісуса із Назарета його сакральне визначення з цього приводу. Тим поверненням до світу людської душі рясніє вся давня історія людства, вона є головною таємницею давніх мегалітичних споруд та священних міст. Таких, наприклад, як Мачу Пікчу, місто споруджене інками у передгір’ї Анд.
Змістовність життя, що з цього витікає наповнює людське життя тим духовним змістом про який говорть Антуан де Сент Екзюпері у своєму відомому заклику:” Існує одна проблема, одна єдина в світі – повернути людству духовні турботи, духовний зміст”.
Повернення тих духовних турбот формує образ справжньої людини, як “сина божого“, вірування в якого спасє людство, – за відомим свідченням Сина Людського, якому сьогодні вклоняється весь християнський світ.
Сила та наснага, що з тієї мети виходить сьогодні народжує нову людину, яка нівелює всі негаразди сьогодення. І кому, як не сучасному слов’янству брати в руки та здіймати ту давню звитягу, що була притаманною їх пращурам. Адже ранні гностичні вчення їх цілком перегукуються з тим віровченням, яке приніс у свій час Ісус із Назарета. Що сьогодні ставить людину на гідне місце у ієрархії світу. Єднаючись у Одне з цілісним світом переможемо.
Щасти Вам.